«Невже у мене тепер усе заберуть?..» — ридала у сільській раді 69-річна мешканка села Лазарівка Монастириського району Ганна В., коли дізналася, що районний соцзабез виявив неправдиві дані у її майновій декларації і передає справу до поліції. «Не хвилюйтесь, цьотко, ніхто у вас не забере. Ще так не було, щоб ніяк не було», — заспокоювали її односельці. Про прикру ситуацію пенсіонерка дізналася торік навесні, а коли наприкінці року передали справу слідству, жінка сильно занедужала, досі в лікарні.

У пані Ганни троє дітей — двоє синів і донька, четверо онуків. Усі мешкають окремо, дехто — за кордоном. Два останні роки пенсіонерка живе самотньо. Як виявилося, син пані Ганни раніше придбав квартиру в Івано-Франківську, а записав на матір. Знала чи не знала пенсіонерка про це, але, подаючи документи на оформлення субсидії, не вказала коштовну покупку. Неточність «вилізла боком», тож жінці потрібно тепер сплатити чималу суму. «НОВА…» дізналася подробиці цієї справи.

«Ганна ніколи б свідомо таке не зробила…»

Перед Новим роком пані Ганні раптово стало зле і вона впала на подвір’ї. Добре, що на допомогу прийшла сусідка-фельдшерка Галина і надала першу допомогу, викликала швидку, якою доправили до районної лікарні. «Мене сильно пече в грудях, напевно, вмираю…» — панікувала жінка. З-за кордону негайно приїхав її старший син, викликав реанімобіль і доправив матір до лікарні в Івано-Франківськ.

— Усі свята Ганна була в лікарні, перенесла інфаркт, їй зробили коронарне шунтування, операція тривала три години. Нещодавно її перевели до Монастириської районної лікарні,  у неї стрибає тиск, болять нирки… Діти рятували матір — купили кардіостимулятор, — розповідає мешканка Лазарівки пані Ірина. — Проблеми через субсидію сильно вдарили по здоров’ї Ганни. Раніше вона була активною, веселою, усім цікавилась, а тепер — схудла, стала квола, а що найгірше — занепала духом… Постійні хвилювання не дають їй жити…

Останнє місце роботи пані Ганни — школа, там була і техпрацівником, і кухарем, раніше трудилася у колгоспі. У селі жінку поважають, нині односельці намагаються розрадити її, провідують у лікарні.

— Минулих вихідних я була у пані Ганни в лікарні, але нічого не розпитувала у неї, щоб не хвилювати зайвий раз, — каже голова Лазарівської сільської ради Оксана Корбеляк. — Тягнеться все це ще від березня минулого року, в грудні порушили кримінальну справу. Пригадую, як жінка подавала документи, ми розпитували її, чи не було додаткових доходів, чи не здійснювала покупки на суму більше 50 тис. грн. Запевняла, що ні… Мабуть, таки не знала або не розуміла, що на неї записали. Впевнена, що ніколи би свідомо не брехала, вона — порядна і щира. Усе це через необізнаність… А навесні зателефонували з управління праці та соціального захисту населення і повідомили, що пані Ганна подавала на субсидію, а з реєстрів надійшло, що вона здійснила дороговартісну покупку. Сказали, що жінці треба повернути понад 26 тисяч гривень. Треба було викликати  мешканку села, якось делікатно їй то сказати. Почула — плакала, впала у відчай… Усі радили їй їхати до району і уклінно просити погасити борг. Ми теж зверталися з таким проханням до соцзабезу, але там не пішли назустріч.

Третій «субсидійний» випадок у Лазарівці

З рідними пані Ганни журналістам наразі не вдалося поспілкуватися, бо вони — за кордоном. Саму ж пенсіонерку вирішили не турбувати. Наразі невідомо, чому рідні жінки не спробували мирним шляхом вирішити ситуацію, щоб справу не передавали слідству, а потім і до суду.

— Ніхто не з’ясовує, чому так сталося, чи людина вчинила це свідомо, чи несвідомо, хто насправді придбав житло. Вся інформація про майно громадян тепер є в електронних реєстрах, тому її не приховати, — каже сільський голова. — Колись субсидії давали усім підряд, не ставили особливих умов, не перевіряли майно, тепер все по-іншому. Людей зобов’язують бути точними і відповідальними. І це, мабуть, правильно, бо якщо хочемо, щоб у країні було все чесно, мусимо починати із себе. Але є й інший бік медалі: бідолашні люди по селах і так ледве зводять кінці з кінцями, залежні від субсидій, соцвиплат. А якщо щось таке спіткає, залишаються безпорадними. Пані Ганна зверталася до безоплатного адвоката. «Все одно мусите сплатити…» — єдине, що сказав їй. Не вважаю її порушницею, бо не знала, що так все обернеться проти неї. Якби розуміла, то не подавала би той рік на субсидію, перетерпіла, палила б у хаті дровами. Як їй тепер погасити борг, якщо її пенсія ледве сягає 1500?.. Думаю, що діти сплатять усе, просто вони наразі за кордоном. Та й, можливо, не розуміють, наскільки це відповідальна справа. Коли торік я спілкувалася з сином цієї жінки, то він казав, що не розуміє, чому так, бо ж квартиру купив в іншій області. «Івано-Франківська область не належить ні до Молдови, ні до Польщі, а до України», — пояснювала я йому. Ми часто стикаємось із необізнаністю громадян. «А чому так має бути?» — запитують. «Бо так пише закон», — відповідаю. У нашому селі це вже третій схожий випадок, але інші дві родини погасили борг, не чекали, щоб порушували кримінальну справу. Одна сім’я мала 16 тисяч гривень боргу, то діти приїхали з Англії і швидко все оплатили, навіть не казали старенькій матері. Хоча такі ситуації можна вирішити, але для літніх людей це справжня трагедія. Не можна когось засуджувати, маємо допомагати одні одним, дбати про  правову грамотність населення.