Батьки воїна, колишні судді – Марія та Олег Стадники, не підтримали ідею спорудження Пантеону Героїв, наполягаючи на встановленні індивідуального пам’ятника для сина. Опонентами в суді були родини інших загиблих захисників, які підтримують гідне увіковічнення пам’яті Героїв за давніми традиціями поховання.

“Громада міста виграла вже другий важливий суд у сімейного підряду Стадників. В результаті тривалого та детального розгляду їх позовні заяви були відхилені як суддею окружного адміністративного суду Андрієм Осташем, так і суддею міськрайонного суду Ольгою Герчаківською попри всі старання адвоката Стадників — Оксани Притули, – розповіла авторка концепції “Пантеону Героїв” та подруга загиблого Героя України Дарія Веретюк. – Тож положення про “Пантеон Героїв”, затверджене міськвиконкомом, є чинним і правомірним, ніхто його не скасував, тож і не буде наразі встановлено ніякого металевого солдата з автоматом на чорну гранітну тумбу посеред однакових світлих козацьких хрестів на секторі почесних військових поховань Микулинецького цвинтаря.

Це знаковий процес, за котрим спостерігає насправді вся фахова спільнота країни, не лише наше місто, повірте. Бо ми створюємо прецедент, на який сприратимуться у своїй практиці інші. Наше місто одне з перших на цьому етапі війни почало працювати над темою військової меморіалістики, зокрема уніфікації пам’ятних знаків, і сміливо відкинуло радянські «чорногранітні» практики, тож нам цей прапор і нести. Аби лиш втримати, бо ж далі чекає тривалий хід апеляційних та касаційних судів. Не маю сподівань, що позивачі заспокояться, помудрішають та припинять судову тяганину із сім’ями героїв. Погрожували нам дійти до Верховного Суду, а потім і до Європейського, якщо їм не дозволять поставити того жилізового солдата, бо ж «а наш особливий!» Хто б сумнівався. Хіба би диво яке сталось з їх світоглядом.

Ох і завдали ж роботи суддям і адвокатам, ну але шо вже, мусимо боротись. Дякую тим, хто стримано і чітко формулює та висловлює позицію сімей, комунального підприємства «Ритуальна Служба» і ТМР — адвокатам: Олександр Бурко, Іван Парубій, Назарій Редьква, Роману Друзюку, Ользі Мелех, Діана Гнатюк.

І ще одне. Як не напишу — не буду собою. Узагальнення — дурня, є конкретні люди, конкретні процеси і зони відповідальності. До міського голови можна ставитись по-різному, як і до забудови парків, відсутності ребцентрів ітд. Але у цій справі Сергій Надал проявив характер та принциповість, розібрався в темі. Окрема подяка військовим нашого міста, які були готові фізично захищати матерів та жінок загиблих від «хлопчиків у спортивках і шкірянках» на цвинтарі рік тому. Володимир Бірчак, Богдан Брич, Андрій Павленко та ще кількадесят їх побратимів. Повірте, це дуже важить.

Отже, проміжні підсумки. Відкрито п’ять паралельних судових процесів у судах різних інстанцій, відбулось в загальному більше сотні засідань, майже рік сім’ї полеглих провели у судових залах. Така от робота із посттравмою, еге, дуже помічне насправді, тримає в тонусі. Але повірте, що без активності цієї згуртованої бідою громади, нічого би не вдалось. Ці люди — сила і правдивий гнів, нікому б не радила тепер стати проти них”.