У зимову пору особливий попит на таку продукцію. Наші краяни охоче доповнюють шкарпетками «миколайчики» під подушку. В цеху в Городищі розбігаються очі від шкарпеткового розмаїття! Нині там кипить робота.

Євген Колісник родом із села Вівся, що на Козівщині. У бізнесі — понад 20 років. Починав водієм у товаристві «ІТС Трейд», працював у різних сферах, пов’язаних з імпортом та торгівлею. У компанії «Метиз капітал» займався постачанням метизної продукції. Нині — директор ТзОВ «Слід Лева» (виробництво трикотажних панчішно-шкарпеткових виробів) і ТзОВ «Сілан» (гуртова торгівля деревиною і будівельними матеріалами).

— Євгене, чому ви взялися за виробництво шкарпеток? Чим особливий цей бізнес?

— Якось на виставці побачив японське устаткування для виготовлення безшовних трикотажних речей. Такий одяг виглядає чудово! Хотів взятися за виробництво светрів, проте не мав досвіду у в’язальному бізнесі, тож розпочав зі шкарпеток. Підштовхнув ще й той факт, що в Україні важко знайти якісні речі, адже 70 % ринку — це дешева контрабанда з Туреччини, Китаю і Польщі.

Хотілося зробити щось добротне для наших людей. На той час влада заявляла, що буде підтримувати українського виробника, буде контролювати кордони. Підприємці вірили, сподівалися, але все залишилось на рівні заяв. Бізнес в Україні й далі переживає складні часи, легку промисловість душать. За останні роки майже не відкриваються нові підприємства трикотажної промисловості, а тільки закриваються існуючі. Підтримки з боку держави практично нема. Як працює аналогічний бізнес у Туреччині? Підприємець інвестує гроші в обладнання, а влада повертає йому половину. Так можна працювати. Державна кредитна програма в Україні ризикована, бо невідомо, чи будуть виконані зобов’язання. Банки відразу попереджають: не поверне держава, то від вас заберемо. Гарантій нема. Проте для підприємців найкращою підтримкою буде закриття кордонів для контрабанди. Це можна зробити за два дні, але ніхто цього не хоче.

На початках я думав, що виробництво шкарпеток — просте, але, як виявилося, не зовсім. Шкарпетки — найскладніший елемент гардеробу, бо має найбільше навантаження під час носіння, тому потрібна якість.

— А здавалось би, маленька проста річ…

— «Виробництво шкарпеток — це як виробництво годинників», — зазначив якось у розмові представник японської компанії «Nagata», яка виробляє обладнання для трикотажу. Ми поставили собі за ціль забезпечити ринок якісними шкарпетками за доступною ціною. Є тисячі варіантів сировини для виготовлення трикотажу. Ми ретельно вивчали технології і зупинилися на індійській сировині. Виготовляємо шкарпетки із якісної гребінної бавовни, яку вичісують після збору культури. Наразі чекаємо на зразки ще більш досконалої гребінної бавовни, яку обпалюють вогнем, щоб не було ворсинок.

— Чи вигідно виготовляти дорогий продукт, адже українські покупці не квапляться платити більше?
— Наразі рентабельність слабка, але свідомість покупців змінюється: починають розуміти, що краще придбати дорожчу річ, бо вона послужить довше. Українському виробникові з дорожчим якісним товаром важко просуватися на ринку, бо в людей є упереджене сприйняття, що все вітчизняне — неякісне. І це стосується не тільки шкарпеток. Упродовж багатьох років нестабільної економіки вітчизняні виробники намагалися максимально здешевлювати свій товар. А за низькою ціною стоїть найнижча якість. Натомість покупці сліпо довіряють бирці на товарі польського чи турецького виробника. Але чи завжди закордонний товар якісний? Далеко ні.

Щоб завоювати український ринок, багато іноземних виробників трикотажу вдаються до здешевлення товару завдяки дешевій сировині, а видають свій продукт за якісний. Деякі турецькі магазини в Україні купували наш товар, хвалили якість, але зітхали, бо покупці шукають дешевший. Та річ не в тому, що українці на всьому економлять, просто не отримують достатньої інформації про товар. Роздрібна торгівля зазвичай не пояснює про характеристику товару. Продавці не сильно вникають, не зацікавлені казати правду. І це велика проблема.

— Шкарпеток якого виробника на українському ринку найбільше?

— Скажу приблизно, бо навряд чи хтось веде такий облік. Торік китайських шкарпеток на українському ринку було, мабуть, з 40 %. Цьогоріч ситуація трохи змінилася, бо суттєво подорожчали морські перевезення з Китаю. Деякі виробники використовують узбецьку бавовну, адже це передусім зручна логістика — за тиждень можна доправити сировину. Натомість ми надаємо перевагу якісній бавовні з Індії, хоч чекаємо на неї чотири (!) місяці. Звісно, обходиться дорожче, але вартує того.

— Чому ви розмістили виробничі потужності саме в селі Городище?

— Вважаю, що українські села мають розвиватися. У 2008-ому році я викупив колишню колгоспну ферму в селі Городище. Якийсь час не використовував її, а згодом зробив реконструкцію, перекрив. Придбав верстати з Південної Кореї та Японії і розпочав виготовляти шкарпетки. Ми створили робочі місця, сплачуємо податки. Якщо оцінювати наше виробництво в масштабах України, то у нас середні потужності.

— «Слід Лева» — що ви вклали в цю назву?

— Ми довго думали над назвою, хотіли, щоб вона сповна відображала те, що доносимо своїм товаром. Хочемо, щоб кожен, хто носить наші шкарпетки, відчував себе з кожним кроком зручно, комфортно і впевнено. Застосували асоціацію з левом, адже кожен його крок — рішучий.

— Шкарпетки — це сезонний товар, коли холодно в ноги…

— Взимку без шкарпеток не обійтись (усміхається, — авт.), але влітку теж вони потрібні. Виготовляємо короткі шкарпетки, підслідники під мокасини, лофери, кеди. Продумуємо цікавий сучасний дизайн. Я освоїв спеціальні програми, вмію налаштовувати верстати — можу працювати на будь-якій ланці (усміхається, — авт.).

— У грудневу пору шкарпетки — це ще й подарунок. Святий Миколай приносив вам коли-небудь шкарпетки?

— Раніше мені чомусь ніхто не дарував шкарпетки, я теж нікому не дарував (усміхається, — авт.). Колись я не задумувався про шкарпетки. Тепер маю можливість дарувати радість разом із шкарпетками! Хочемо, щоб люди дарували одні одним такий потрібний презент. Шкарпетки сучасного дизайну — це стильно. А ще приємно, що наші шкарпетки справді гріють ноги. У зимових шкарпетках із дешевої сировини в рази холодніше, ніж у шкарпетках із бавовни. Не вартує купувати на базарі махрові шкарпетки за 20 гривень, краще купити втричі дорожчі, які гарно виглядатимуть і будуть носитися вдесятеро довше.

— Чи допомагають вам рідні у шкарпетковому бізнесі?

— Передусім ми з радістю носимо шкарпетки нашого виробництва! Дружина Тетяна — моя натхненниця, активно допомагає в усьому. У нас троє дітей: Назарові — 14 років, Даринці — 8, Данилові — 3. Діти беруть участь у фотосесіях, запрошують друзів. У нас — своя цікава шкарпеткова історія!