Спершу хвилювалася, коли син був на Майдані, потім ледве витримала важкий рік пошуків після зникнення його на Донбасі, за тим — співставлення аналізів ДНК, ексгумація, впізнання, перепоховання у Кременці. Пані Рита досі не може повірити в сумні реалії. А нині ще й зіткнулася з бюрократичним «пеклом»: оскільки Микола добровільно поїхав у зону АТО і не був  у списках Збройних Сил України, тому, аби йому посмертно надали статус учасника бойових дій, потрібно провести розслідування. Правоохоронні органи Кременеччини вже п’ять місяців шукають інформацію про можливу участь Миколи в АТО на Донбасі.

— Миколі було 29 років. Пройшов Майдан, наприкінці червня 2014-го подався на Схід України, 20 серпня його привезли мертвого з наскрізним вогнепальним пораненням голови до лікарні Мечникова у Дніпропетровську, — розповіла пані Рита. — При ньому не було документів — не могли встановити особу, тому поховали на кладовищі поруч з іншими невідомими бійцями. Коли я через рік поїхала на опізнання, мені розповіли, що Миколу привезли до лікарні разом із шістдесятьма вбитими. 22 серпня минулого року ми перепоховали сина у Кременці. Згодом дізналися, що сина не можуть визнати учасником бойових дій, бо нема достатньо доказів його участі в бойових діях. При районній адміністрації була створена комісія з вирішення цього питання, мені порадили звернутися із заявою до кременецької поліції. Потрібно знайти хоча би двох свідків, які підтвердять, що Микола воював на Сході, з’ясувати, у якому батальйоні, дізнатися, де загинув. Але наш випадок непростий, бо син їхав на Донбас добровольцем, коли ще батальйони не були до пуття сформовані, його побратими загинули, якийсь час він був у списках полонених, тому запитань більше, ніж відповідей. Я зверталася за допомогою до СБУ, але отримала стандартні відписки. Від імені матерів загиблих Тернопільської області було надіслано листа до президента. Жінка, що писала листа, переплутала ім’я мого сина, то нам так і відписали з невірними даними, навіть не стали щось з’ясовувати. Тепер все залежить від поліції. Однак, слідчі зволікають, а якось мені закинули в розмові: «Ще невідомо, за кого він воював…» Ці слова — ніби ніж у серце. Адже я знаю, що мій син ніколи би не зрадив України, і це підтвердять всі його друзі. Можливо, він був у полоні, але це не зрада. Перед поїздкою в зону АТО Микола казав мені: «Ми ще підемо Крим відвойовувати!» Був незламний у своїх переконаннях. «Не сумуйте без мене!» — обійняв на прощання… Син загинув у зоні АТО, а мене тепер змушують довести це…

До складу комісії при Кременецькій РДА щодо з’ясування інформації про перебування Миколи Чорного в зоні АТО входить кременецький активіст, волонтер Іван Білосевич. Він неодноразово був на Донбасі, тому розуміє, як непросто говорити про воєнні реалії з державними органами.

— Півроку чекаємо на відповідь слідства, проте, здається, цим ніхто не хоче займатися, — стверджує Іван Анатолійович. — Поки не поцікавимось, поліція мовчить. Військкомат відразу відхрестився, мовляв, ми не відправляли Миколу. Мусимо все з’ясувати заради матері. Микола був у зоні АТО не з кременчанами і навіть не з тернополянами, тому важко вийти на зв’язок із кимось, до того ж його побратими теж загинули. Але є ті, хто відправляв його з Києва на Донбас, є родичі загиблих — однозначно, можна щось довідатись. Однак поліції простіше зробити нашого загиблого земляка ледь не зрадником, аби нічого не робити. Проте їм не вдасться осквернити Миколу, бо всі знають, яким він був затятим націоналістом, як вболівав за Україну.

За коментарем з цього приводу «НОВА…» звернулася до Кременецької районної поліції. Ось що повідомили у секторі кримінальної поліції:

— Вдалося з’ясувати, що Микола Чорний подружився на Майдані з категорією осіб, які в подальшому створили громадську організацію і хотіли заснувати охоронну фірму «Чорні крила України». У червні 2014-го він ще з одним членом організації поїхав у зону АТО. За даними юриста громадської організації, вони повезли туди гуманітарну допомогу. Після трьох днів у зоні АТО зв’язок з ними обірвався. Інформації про подальше місце перебування даних осіб немає. Чоловік, котрий їхав з Миколою, теж зник, але ми встановили особу його співмешканки, її потрібно ще опитати. У зону АТО з Миколою Чорним їхали й інші волонтери, але їх осіб поки що не встановили. Жодної інформації про те, що хтось із них брав участь в бойових діях, наразі нема. Розшук триває.