Такого «іспиту» наша землячка не очікувала. «Директор хотів би бачити натуральних європейців у школі!» — пояснили згодом учителі його дивну цікавість. Попри нестандартне знайомство, Юлю гарно прийняли у шкільному колективі, особливо сподобалася жвава та весела українка місцевій дітворі. Уже місяць тернополянка навчає англійської мови тайських школярів, а раніше мала приватну школу в Тернополі, проте в українських реаліях важко було триматись на плаву, тому й подалася ділитися знаннями в далекі краї. Своїми першими враженнями від Таїланду Юлія поділилася з читачами «НОВОЇ…». 

Бангкок пахне… спеціями і каналізацією

— В Україні я займалася туризмом, викладала в Галицькому інституті, в ТНПУ, працювала перекладачем у ТНЕУ, чотири роки мала свою школу з вивчення англійської, але, на жаль, через високі податки та оренду приміщення її довелося закрити, — розповідає Юлія Чорна. — Торік я здобула міжнародну кваліфікацію викладача англійської мови CELTA, маю право викладати у будь-якій країні світу. Нинішнє моє завдання — здобути міжнародний досвід, а вже згодом навчати українських учителів якісно викладати іноземну мову. Наразі в більшості українських шкіл дітей вчать читати і перекладати, але не вчать спілкуватися англійською, а в нинішній час це необхідність.

Про вакансію в Таїланді я дізналася з Фейсбуку, відправила резюме і невдовзі отримала лист зі школи про затвердження моєї кандидатури. Придбала квитки і полетіла до  Бангкока. Перед від’їздом до гірської провінції Лампанг мала час оглянути столицю Таїланду: побувала у Королівському палаці, бачила Храм лежачого Будди. Бангкок — місто, переповнене транспортом і запахами — спецій, вуличної їжі, розпеченого асфальту, каналізації  — важко витримати. О 18-ій годині в парку раптом залунав тайський гімн, усі піднялися з лавочок, потім прийшла тайка з магнітофоном і влаштувала заняття з аеробіки для людей різного віку. У Тернополі схоже робить хіба що наша спортсменка Лілія Проць.

Тайські діти усе літо — за партами

— Якщо в українських школах почалися літні канікули, то в таїландських із травня до жовтня триває навчальний семестр, лише тоді школярі матимуть два тижні канікул, а потім знову «гризтимуть» граніт науки до весни, і аж тоді — місяць «великих» канікул, — продовжує розповідь Юля. — Я працюю у державній початковій школі, де два спеціалізовані класи навчаються за програмою «Mini English Program», тобто у них предмети викладають рідною та іноземною мовами. Я викладаю математику і англійську мову, які є щодня у розкладі. Батьки дітей спеціалізованих класів платять за навчання дитини по 30 тис. бат на рік, це приблизно 850 доларів. У цю суму входять вартість підручників, зошитів, облаштування класів, заробітна плата іноземним учителям. Учні звичайних класів навчаються безкоштовно. Зарплата тайського вчителя-початківця — близько 200 доларів, з певним званням — 500 доларів, вчителя-іноземця — від 900 до 2 тис. доларів. Мешкаю я у дерев’яному будиночку на території школи.

Роззуваються біля… класу, магазину, ресторану

— «Анубан» — так називається тайська школа, об’єднана з дитсадком, де я працюю. Навчальний заклад дуже затишний, почуваюся, ніби в літньому таборі, — каже тернополянка. — Спеціалізовані класи мають кабінети з добротними ремонтами, партами, магнітними дошками, телевізорами, ноутбуками. Щомісяця вчителям таких класів виділяють по 1 тис. бат (30 доларів) на потреби класу. Тайські школярі щодня приходять до школи в іншій формі: в понеділок — у святковій, у вівторок та середу — в звичайній, у четвер — в скаутській, в п’ятницю — в національному одязі. Перед уроками на площі перед школою відбувається лінійка, усі виконують гімн, моляться, зачитують розпорядження для класів. Щодня в учнів по шість уроків без перерв, лише після третього уроку діти мають годину часу на обід. «Hello, teacher!» — гукають до мене учні зусібіч. А їм подобається, коли вітаюся з ними тайською. Я вже запам’ятала трохи тайських слів, але їхня мова важка, у словах по кілька голосних підряд. У класах школярі ходять босоніж, взуття залишають за дверима — така традиція. У Таїланді прийнято роззуватися навіть перед… магазинами та ресторанами.

Жодної дитини з мобільним телефоном!

— У тайській школі я  не бачила жодної дитини з мобільним телефоном. Школярі граються в настільні ігри, ганяють на вулиці м’яча. Вони дуже поважають учителів, але водночас невгамовні, вкрай пещені — я не бачила, щоб якась мама підвищувала на дитину голос чи щось забороняла, — ділиться враженнями Юля. — Тайська система освіти відрізняється від української своєю спрямованістю на життя. Скажімо, у другому класі в програмі з математики виділено 20 годин на тему «Гроші». У першому класі ми вчимо про час, вимірювання довжини, маси, об’єму. Школярі не знають англійської, я не знаю тайської, тому під час уроків важлива наочність. Якось я вчила першачків фрази про їхній вік. 15 хвилин намагалася пояснити, а потім намалювала на дошці торт з шістьма свічками — одразу все зрозуміли. У спеціалізованих класах дітей кличуть за прізвиськами, щоб легше було запам’ятати вчителям-іноземцям. У моєму класі є хлопчик на ім’я Джуніор, дівчинка — Кном Джин (від назви тайської страви). Переді мною була вчителька-американка, яка залишила записи про характери дітей та їхні успіхи — це мені дуже допомогло.

Їжа не просто дешева, а дуже дешева

— Таїландці не бідують, а ті, що живуть скромно, навіть не переймаються тим. Вони не побиваються, як українці, щоб хата була велика, паркан кований, вікна пластикові. Натомість у кожній тайській сім’ї є по два-три автомобілі, мотобайк, — зазначає тернополянка. — Їжа там не просто дешева, а дуже дешева. Якщо у Тернополі для приготування страви із морепродуктів потрібно щонайменше 200 гривень, то в Таїланді велика порція морепродуктів коштує 35 бат. Загалом тайська кухня мені дуже подобається, навіть більше, ніж українська, хоча я люблю і голубці, і вареники. Тайські страви легкі й корисні, а ще насичені різними смаками. Щоденний раціон включає багато овочів, фруктів, морепродукти, рис, вермішель. Мій улюблений тайський суп — з вермішеллю, лемонграсом, м’ясними кульками, люблю салат із папайї — «Сом Там», смакує рис із морепродуктами — «Као Пад». Вчителі пригощали мене салатом із кавуна, ананаса,  вареної кукурудзи і папайї. Тайські страви гострі, але не викликають печії.  На вечерю часто замовляю щось у кафе. Оскільки назв страв ще не запам’ятала, тому щоразу пробую нові, фотографую на телефон, а вже згодом замовляю, показуючи картинку на екрані.

«Next time!» — відбиваюсь від крилатої «смакоти»

— Із тайських домашніх «улюбленців» — ящірки гекони, які вільно бігають по стінах.  Спершу я боялася таких «сусідів» по кімнаті, але прочитала, що вони не складають загрози, тому помалу звикаю, — усміхається Юля. — В Україні я ходила в походи, спала в наметах, тому не вибаглива до комфорту, нині це мені допомагає. Над ліжком в тайському помешканні я повісила москітну сітку і не хвилююся, що до мене щось залізе і вкусить. У нашому будинку також живуть два великі гекони туко, які вночі видають голосні звуки. Один лазить по балці в коридорі, другий повзає по стелі в кухні. Тайці переконані: якщо в будинку є туко, то вони приносять щастя і відганяють від помешкання змій. Якось чотири дні лив дощ, усі комахи з вулиці почали утікати до будинку. Одного вечора відриваю погляд від комп’ютера, а з-під дверей повзуть… з півтисячі крилатих мурах. Кинулася проганяти їх тапочками… Наступного дня обклеїла двері, щоб більше не залазили такі «гості». Нині сезон трисантиметрових мурах жовтого кольору, з яких у Таїланді готують делікатес, що вартує 2 тис. бат за кілограм. Моя сусідка-вчителька ловить їх і смажить, пропонувала якось мені. «Next time!» — відбиваюсь від крилатої «смакоти». До кухні іноді залітають великі богомоли, у приміщенні лазять різні жуки — рогаті, вусаті. Не зачіпаю їх, у них своя територія, у мене — своя. У Таїланді не тільки вчу інших англійської, а й пізнаю дивовижний довколишній світ, хоча дуже сумую за чоловіком та сином, які залишилися у Тернополі.