Тернополянку Ольгу Базник-Щедріну так і хочеться назвати «теплою» майстринею: усе, до чого доторкаються її руки, перетворюється на красу, що зігріває… Зігріває у прямому та переносному значеннях: коли кутаєшся у затишний шалик із валяної вовни чи розглядаєш філігранно «вималювані» вовною візерунки на вишуканих сукнях, коли милуєшся унікальними «теплими» ялинковими прикрасами і розумієш, що в них вкладено частинку власної душі і людське тепло, яких не знайдеш у фабричних виробах… Майстриня займається цим «теплим» ремеслом уже понад десять років, вона — не просто одна з «першопрохідців» у Тернополі у справі валяння  вовни, а й справжня «дивотвориця», адже уже понад десять років навчає юних тернополяток малювати фарбами та вовною і творити різноманітні дива у власній студії «ДИВОтворчики», що на вул. Уласа Самчука, 3а. У цій затишній студії де не кинь оком — усюди творчі дива! Картини гуашшю та аквареллю, пластиліном і, звичайно ж, вовною! Вовняні фігурки тварин (вони навіть «героями» мультфільму побували!), зворушливі валяні рукавички та мінічеревички і навіть сумки із «малюнком» вовною. І навіть ялинка тут не проста, а… креативна! На «головній дійовій особі» зимових свят — оригінальні валяні кульки: і з філігранно «вимальованими» візерунками, і об’ємні тваринки…  А ще тут є справжнісінька Різдвяна шопка — теж, як ви уже, мабуть, здогадалися, повністю зваляна з вовни. «Готуємося до конкурсу «Різдвяна феєрія», — зазначає пані Оля. — Два роки тому наша шопка на міському конкурсі зайняла третє місце, цьогоріч ми з дітками нескромно сподіваємося на перше, — сміється жінка. — Хоча насправді така творчість — тепла, цікава, натхненна, уже сама по собі є нагородою…»

Одяг, іграшки, прикраси…

—  Понад десять років тому, коли я зацікавилася валянням із вовни, у Тернополі про нього знали і ним займалися одиниці, — розповідає жінка. — Одна з таких людей  — моя подруга Світлана Патряк, яка малювала вовною на одязі і  першою познайомила мене з цим дивовижним матеріалом та технікою роботи з ним.  Я спробувала, мені сподобалося, і відтоді пішло-поїхало…

Вовна — унікальний матеріал, з якого можна зваляти… практично усе: від маленької намистинки і до… взуття чи верхнього одягу!  В історії про Великий потоп розповідається про те, як у Ноєвому ковчезі були зібрані різні звірі, в тому числі і вівці. Їм доводилося перебувати в маленьких приміщеннях, їхня шерсть падала прямо на підлогу… Шматки вовни раз у раз потрапляли під копита тваринам, а коли потоп закінчився і вівці були випущені, поверхня підлоги виявилася покритою першим валяним килимом… Володіючи секретами валяння, можна створювати абсолютно приголомшливі речі: одяг, аксесуари, іграшки, красиві вироби для прикрашання дому.

Мені ж найбільше до душі  «малювати» вовною на сукнях, «вбиваючи» віхтики вовни різного кольору у поверхню готового виробу. Коли різнокольорові волокна переплітаються під руками, малюнок нагадує акварель…  І самій приємно вдягнути таку річ, а ще приємніше дарувати радість іншим.

Є два способи валяння — сухий і мокрий. Для сухого потрібна просто вовна і спеціальні голочки, а для мокрого використовують воду та мило, що дає волокнам вовни можливість збиватися і дозволяє зберігати задану форму виробу. Який би вид валяння ви не обрали, одноманітним і нудним таке заняттям аж ніяк не назвеш, зауважує майстриня: з натуральною вовною дуже приємно працювати, вона тепла, жива, має надзвичайно позитивну енергетику…

…і навіть вовняний «мультфільм»!

 — До слова, скільки б не валяв із вовни, точно повторити зроблене ніколи не вдається. Навіть маючи на руках два ідентичні набори матеріалів, у результаті не отримаєш двох однакових виробів, бо повтори тут просто неможливі, — каже пані Оля.

— А які унікальні вироби з вовни творять наші «ДИВОтворчики»: тут і брошки та іграшки, рукавички, прикраси і навіть… ікона, «мальована» вовною! А ще в нашому творчому арсеналі є… «теплий» мультфільм!  Тернопільська письменниця та казкарка Ірина Мацко придумала дуже цікаву казку, вихованці студії самотужки зваляли із вовни її героїв, а журналістка та мультиплікатор Олена Мудра допомогла усе це об’єднати в зворушливий та повчальний мультфільм.  Діти були щасливі! А ще ми з дітками часто і охоче беремо участь у різноманітних благодійних ярмарках, на які надаємо свої роботи або ж вчимо усіх охочих техніці сухого валяння.

Нашу студію відвідують дітки шкільного віку: аби усі вихованці могли вправлятися з голкою, не травмуючись. Попри поширений стереотип, що таке рукоділля — дівчача парафія, ходять до нас і хлопці. Зрештою, ми не лише валяємо з вовни, а й малюємо, займаємося пластиліновим живописом, у нинішній передсвятковий час навіть пряники розмальовуємо! Просто вовна у нас на «почесному місці» — дітям дуже цікаво і приємно працювати з вовною, а техніка валяння проста та цікава! Година-друга — і кумедна пухнаста іграшка, вишукана прикраса на одяг чи волосся або ж ексклюзивна ялинкова куля, що не б’ється, готова.  Буває й так: батьки, коли приходять по дитину, спершу зацікавлено спостерігають за її роботою, а згодом і самі сідають за стіл, беруть голку, вовну і творять щось своє! Мені насамперед хочеться популяризувати вироби ручної роботи, щоб якомога менше людей купували прикраси та іграшки з неякісного матеріалу, який просто шкідливий, особливо дітям. А ще ялинка, вбрана у прикраси, виготовлені власноруч, в які вкладена фантазія і любов, буде особливо святковою…

—  У валянні нам подобається усе — і процес, і результат, —  в один голос запевняють юні «дивотворчики» Тереза, Яринка і Софійка, на занятті яких пощастило побувати і авторці цих рядків. — А найбільше —  наша вчителька!