«Дружина і доньки завжди давали мені сили. Вони відігравали велику роль, особливо в минулому сезоні, коли було дуже важко в спортивному плані, а вони стали справжнім ковтком свіжого повітря. Мої найкращі сезони — ті, в яких я вже був батьком. Напевно тому, що я знав — що б не трапилося на трасі, мої дівчатка завжди будуть зі мною», — говорив Фуркад через два місяці після завершення кар’єри.
Про знайомство зі своєю майбутньою дружиною Елен Мартен розповів в автобіографії «Моя мрія про золото і сніг».
— Я увійшов до команди Східних Піренеїв, і ми часто їздили на збори й змагання в Альпи. Верхні Піренеї були нашими суперниками. Там я зустрів Елен, майбутню дружину.
Я був дитиною, коли познайомився з нею. 11 або 12 років, вона на рік старша. У мене був добре підвішений язик і мінімум комплексів. Елен мені відразу сподобалася. Я написав їй записку і підсунув під двері. Я запитав, чи хоче вона поцілувати мене. Дивно, але вона не погодилася. Наскільки я пам’ятаю, вона відповіла лише: «О, ні!» Напевно, тоді я був би для неї тягарем.
Але через рік Мартен спробував знову. Тепер француз був більш акуратний в спілкуванні: Мартен і Елен писали одне одному листи, телефонували одне одному щотижня і розмовляли по годині. А в 17-18 років зав’язалися справжні стосунки. Навіть незважаючи на те, що Фуркад вирішив серйозно зайнятися біатлоном (його тільки-но включили до збірної країни), а Елен поїхала вчитися в Тулузу.
У 2008 році Мартен і Елен оселилися у Віллар-де-Ланс. «Перед тим як я стала жити з Мартеном, я хотіла отримати диплом шкільного вчителя і бути впевненою в тому, що є місце, де я могла б працювати. Я потребувала такого балансу», — розповідала пізніше Елен.
У березні 2015 року у них народилася донька Манон, ще через два роки на світ з’явилася дівчинка Інес.
«Який Мартен батько? Всілякий, крім відсутнього батька. Навіть коли він не вдома, завжди відчуваємо його присутність. Він зібрав коробку всіляких маленьких штучок, які ми з Манон постійно розглядаємо. Там маленькі фотографії, цукерки, які вона любить, і це все показує, що Мартен з нами», — говорила Елен на початку 2017-го.
Елен зізнавалася, що якби Фуркад захотів змагатися до Пекіна’2022, вона б, зціпивши зуби, це прийняла. Але Мартен пішов на піку, в блискучому стилі виграв останню гонку.
— Оскільки ця гонка була останньою, я сказала дівчаткам, що у нас не буде денного сну, тому що ми будемо дивитися на тата. Вони нервували, і я зовсім не отримала задоволення від гонки. Пообіцяла собі, що подивлюся її в повторі. Але у мене були сльози радості від того, що він щасливий, такий результат був справедливий. Він виграв гонку, здобув подіум разом з товаришами і показав фейр-плей по відношенню до Йоханнеса, який забрав Кубок світу.
Дівчата дуже раді. Цього разу повернення зі змагань пройшло не так, як зазвичай, це було умиротворення. Останні дні були складними, і я відчувала: вони щасливі, що він повернувся. Не знаю, чи добре вони зрозуміли, що тато покінчив зі спортом, але вони відчули — щось змінилося. Мартен їх укладав у неділю після повернення, будив вранці в понеділок… Це справжнє щастя.