А який же головнокомандувач без штабу? Хто готуватиме довідки, документи на підпис, складатиме графік візитів і прийомів, здійснюватиме кадрові пертурбації, зрештою, розроблятиме стратегію і тактику політики першої особи держави? Звісно ж, штаб, або, висловлюючись більш цивільною мовою, Адміністрація, на чолі якої стоїть голова. Тепер вона в нас, щоправда, змінила свою назву на Офіс.

Від нього, голови, залежить дуже багато. Він пильнує за тим, щоб апарат його Офісу працював чітко і злагоджено. Він також пильно стежить за політичним барометром в країні і намагається нейтралізувати потенційні загрози своєму патронові. Він покликаний пом’якшити настрій шефа, коли той, бува, встане не з «тієї» ноги і зробити все, щоб наступного дня він вставав уже з тієї, що потрібно.

Крім того, він повинен бути  готовим виконати функцію громовідводу, або ж, що звучить менш урочисто, офірного цапа. Він повинен з готовністю прийняти на себе відро помий громадського осуду, щоб його бос вчергове постав у незаплямованому блиску. Він… Втім, усіх обов’язків глави не перелічити.

З іншого боку, саме він здатен кинути величеньку тінь на гаранта і всю його команду. В цьому сенсі до нинішнього глави Офісу президента — Андрія Богдана — за час його перебування на посаді запитань накопичилося чимало. Залишимо осторонь цілком ймовірне потрапляння під люстрацію — кваліфіковані й спритні юристи завжди знайдуть вихід з таких законодавчих закутків. Зосередимося на суто поведінкових, чи, як прийнято казати в науковому середовищі, біхевіоральних моментах посадовця. По-перше, досить неприємно ріже око його звичка демонструвати на публіці, що він з президентом — запанібрата. Хапання першої особи держави за плечі і змовницьке нашіптування йому чогось на вухо, перебивання під час виступів і вставляння своїх реплік та коментарів є свідченням або елементарної відсутності культури, або ж цілком продуманими і розрахованими вчинками — дивіться, мовляв, який я “крутий”, можу дозволити собі те, що іншим — зась. Це дуже нагадує поведінку якогось провінційного жлоба, який привселюдно поплескує по плечу правоохоронця з великими зірками на погонах і при цьому не забуває поглядати набік: чи  бачать інші, як фамільярно він може обходитися з високим поліцейським чином.

По-друге, деякі з нинішніх топ-фігур президентської команди, як-от прем’єр О. Гончарук чи генпрокурор Р.Рябошапка раніше працювали під керівництвом А. Богдана, і з погляду на перелічене вище це, сказати б, трохи бентежить…

По-третє, заяви на кшталт, що «ми будемо спілкуватися з народом напряму, без посередництва ЗМІ», і нашумілий візит у французький Сан-Тропе в період святкування Дня Незалежності й тамтешні розваги в товаристві звабливих красунь, а також стиль його пояснень у соцмережах свідчать про що завгодно, але не про високий рівень освіти, культури і свідомості.

Сам президент Зеленський час від часу висловлює докори на адресу керівника свого Офісу, однак робить це настільки якось неохоче і делікатно, що, здається, лише зміцнює в того впевненість у правильності своєї лінії поведінки і в своїй  незамінності.

А, може, ці двоє знають щось таке, сокровенне й закрите для всіх інших? Хто його знає…