19 вересня журналіста чортківської районної газети «Голос народу» Тараса Заяця привселюдно вдарив кулаком в обличчя місцевий підприємець. Причина вкрай безглузда — через дискусію у Фейсбуці стосовно місця встановлення громадської вбиральні. Нині інцидент розслідує місцева поліція. Правоохоронці внесли факт до ЄРДР за ч.1 ст. 125 ККУ — умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.

Чому виник конфлікт? Під дописом ГО «Альтернатива-Чортків» у соцмережі про те, що мешканці райцентру, котрі ведуть господарську діяльність на прилеглій до конфліктної ділянки території, обурюються проти встановлення там вбиральні, вирубування дерев та порушення санітарних норм, небайдужі чортківчани висловлювали свої позиції щодо цього питання. Написав свою думку й Тарас Заяць, та вона вкрай розлютила місцевого підприємця, який навіть пригрозив «дати в рило», щоправда, згодом видалив свій коментар.

«Хіба краще заховати туалет в кущах, щоб його ніхто не міг знайти? Біля церкви — зле, за сто метрів від пам’ятника Шевченку — зле, бо як так можна? А цікаво, скільки цих фейсбучних крикунів приходить на святкування шевченківських днів? Громадський туалет такого формату має стояти в місці, щоб будь-який турист зміг побачити його, а не бігати, як ошпарений, по кущах! …Чим більше дивлюсь на нашу громаду (яка активна лише пост-фактум у Фейсбуці, бо треба ж зганьбити будь-яке рішення міської ради), тим більше переконуюсь, що Чорткову потрібен мер-диктатор. Купив туалет, наступного дня поставив там, де вирішив виконком, і закрив питання. А у нас як: півроку думали, радились… І що це дало?» — зазначив журналіст.

Невдовзі після дискусії Тарас проходив центром міста і на нього напав підприємець, який перед тим погрожував в інтернеті. На місце прибула поліція, було складено протокол. Потерпілий пройшов судово-медичну експертизу.

«Побили журналіста в Чорткові. Підприємець, який торгує велосипедами в будівлі колишнього кінотеатру «Мир», Вонсович Михайло напав з кулаками і побив журналіста районної газети «Голос народу», прес-секретаря ФСК «Кристал» Тараса Заяця. Мовляв, за публічну позицію Тараса в соціальних мережах щодо місця встановлення першого громадського туалету в Чорткові. Засуджую вияв агресії від цього «чоловіка», публічно прошу керівника обласного управління поліції Олександра Богомола і районного керівника поліції Анатолія Мельника провести об’єктивне розслідування», — відреагував на інцидент міський голова Чорткова Володимир Шматько.

В обідню пору Тарас повертався з аптеки, разом із ним ішла його мати. Далі журналіст мав податися на завдання в пожежну частину. Коли вони проходили біля будівлі колишнього кінотеару «Мир», що в самому центрі міста, раптом вибіг чоловік і почав розмахувати кулаками.

— Не знаю, чому той чоловік так розлютився, адже я навіть не відреагував на його коментар на мою адресу, в якому він обізвав мене «проплаченим», — каже журналіст. — Коли переді мною вибіг чоловік, я спочатку не зрозумів, хто це. Подумав, що когось наздоганяє. Ступив крок убік, щоб пропустити його, та він несподівано вдарив мене в обличчя. «Відійди від сина!» — крикнула моя мати. Він трохи заспокоївся, коли зрозумів, що я не сам. «Вибачте», — сказав і повернувся в будівлю. Тоді вже ми почали його наздоганяти, сказали, що викличемо поліцію. Почалася сварка, зібралися кілька десятків людей. Той чоловік вдарив мене в скроню, в око… Приїхала поліція, було складено протокол. Патрульні запитали підприємця, чи вдарив мене, він визнав, підтвердив застосування сили й слідчому, але вже ввечері зареєстрував зустрічну заяву, у якій вказав, що це я спровокував конфлікт, що нібито розмахував до нього… сокирою. Хоча це він звідкись взяв ту сокиру і тримав у руках. Потім ще раз змінив покази: нібито біг, зашпортався і впав на мене…

Порушена стаття за фактом заподіяння легких тілесних ушкоджень, хоча варто було ще вказати і про попередні погрози та вочевидь планування нападу на мене. Підприємець видалив повідомлення з погрозами, але маємо скріни. Все це буде оцінювати суд. Наступного дня після інциденту я зняв побої, пройшов медичні обстеження. У мене була припухлість на обличчі, синець. Звісно, що це не страшні побої, хоча хтозна, чим би все закінчилося, якби його не зупинила моя мати. Пробачати таке не можна. Здивувала мене позиція поліції. Прибувши на місце виклику, вони не опитали свідків, а сказали мені самому шукати, хто б підтвердив обставини інциденту. «Шукати свідків — робота поліції», — відповів я.  Обіцяли опитати очевидців. Найкраще все бачила моя мати, але її покази, мабуть, сприйматимуть як покази зацікавленої особи. Наближені до підприємця люди нині захищають його в соцмережах, кажуть, що це я прийшов бити його. Абсурд! Наполягатиму на справедливому розкритті справи.

Тема громадської вбиральні у Чорткові — наболіла. Півроку тому за бюджетні кошти придбали модульну громадську вбиральню. Вартість туалету — близько 700 тис. гривень, тому це викликало обговорення серед містян. Чимало людей обурилися, навіщо було витрачати такі кошти, хоча відомо, що, скажімо, в Івано-Франківську відкрили таку вбиральню і вона користується попитом. А тепер чотири місяці тривають дискусії щодо місця розташування вбиральні, бо де б не встановили — усім не догодиш. Нарешті знайшли місце, розкопали, планували встановити, як знову в інтернеті розгорілася дискусія. Ясна річ, що завжди є прихильники і противники будь-якої ідеї. У тій дискусії я висловив свою точку зору, абстрагуючись від оцінки роботи мерії. Однак підприємець, який пригрозив мені, чомусь сприйняв мене як людину мера. Даний конфлікт і побиття — це, радше, переслідування мене за громадянську позицію, хоча під час інциденту підприємець акцентував на тому, що я журналіст і що наша газета підконтрольна міському голові, хоча наше видання вже більше року роздержавлене, ми не співпрацюємо з владою. Нападник висловлював нісенітниці: нібито через мене вирізали парк, викорчували дерева на площі, встановлюють туалет… Я не знайомий з підприємцем, раніше лише читав його коментарі на різні теми з використанням нецензурної лайки. Розповідають, що він не раз вже себе так поводив з людьми, але ніхто не доводив справу до суду. Цього разу він мусить відповісти за свій вчинок.

«НОВІЙ…» не вдалося дотелефонуватися до підприємця, та, якщо він захоче, ми готові висвітлити його позицію.