«У кожного свій досвід відвідування печер, — усміхається мій співрозмовник, тернопільський спелеолог Юрій Зарембський. — Для когось спуск в печеру є своєрідним «два в одному»: перший раз відразу ж стає останнім, а для когось уперше — і на все життя… Мій варіант, безумовно, другий!»
Він «намотав» не одну сотню кілометрів у кам’яних надрах землі, відкрив новий район у відомій тернопільській печері Млинки і навіть досліджував печери в Іспанії, Узбекистані та Швейцарії, де нещодавно завдяки роботі тернопільських спелеологів з’явилася нова Чортківська галерея в печерній системі Sieben Hengste!

Тернопілля — печерний кРАЙ

«У миру» пан Юрій — директор компанії “Терра-Альп”, яка надає послуги методом промислового альпінізму.

— Власне, альпінізм, як і спелеологія, для мене — заняття «для душі» ще зі школи, — розповідає учасник чортківського клубу спелеологів «Кристал» Юрій Зарембський. — У шкільні роки потрапив на екскурсію в печеру Млинки поблизу села Залісся Чортківського району, і мандрівки підземним світом — усі ці проходи кристалічними ходами, непередбачувані розпірки, ущелини та лабіринти — мені сподобалися.  А коли під час наступних поїздок зустрів там людей, які не просто проводили екскурсії, а й займалися дослідженнями печер, я зрозумів, що це однозначно «моє». Тим більше, що Тернопілля — справжній печерний кРАЙ із найстаршими, найдовшими та найкрасивішими печерами. Деякі з них, як от печера Оптимістична, що на Борщівщині (її вік —  понад 14 мільйонів років, а довжина розвіданих ходів — більше 230 кілометрів), навіть внесені до Книги рекордів Гіннеса! А ще ж є печера Кришталева, яку за незвичайну красу називають підземною перлиною Поділля, мальовнича печера Озерна, або ж, як її ще називають, Голубі Озера, з неймовірними підземними озерами, які займають близько третини її площі, унікальна вертикальна печера Перлина на Гусятинщині, де свого часу було знайдено печерні перлини — кульки з кальциту діаметром 10-12 мм, та унікальна печера Вертеба на околиці села Більче-Золоте — вхід у світ трипільської культури, яку називають «Подільською «Помпеєю» і яка не має собі рівних за кількістю та науковою цінністю знахідок… У нашій області, яка територіально є однією з найменших в Україні,  налічується більше сотні печер, причому, на думку вчених, наразі відкрито лише п’яту частину всіх печер Тернопілля. Їх багато, кожна з них має свої особливості і красива по-своєму, а ще усі вони надзвичайно цікаві і кожну з них можна упродовж багатьох років досліджувати і по-новому відкривати для себе. Так, наприклад, у  печері Оптимістична нещодавно відкрили перший в Україні музей скульптур, експонати якого виліплені із глини, знайденої на дні. Це варто побачити! А у Вертебі — унікальний музей археології, трипільської культури та епохи неоліту. А ще мені подобається так звана Джуринська печера неподалік від Нирківського водоспаду — за її неймовірний колорит і вигляд: різнокольорові кристали-«гіпсові квіти», схожі на кришталь і мармур. Красу печер неможливо описати чи передати на фото. Стіни та стелі, вкриті інеєм багатобарвних кристалів, які при світлі виграють всіма барвами веселки, наче самоцвіти; сади з найвигадливіших за формою сталагмітів, висячі гірлянди сталактитів, підземні озера, ріки, водоспади… Так, це треба побачити та відчути!

«Наш син вперше спустився у печеру у півтора року»

За роки захоплення спелеологією «підземний кілометраж» Юрія Зарембського вимірюється уже сотнями.

— Я ніколи навмисно не рахував, скільки кілометрів уже находив (ну, як «находив» —  радше, наповзав, налазив, напротискався, напродирався, наспускався-напіднімався) у підземних печерних лабіринтах, бо ж це далеко не головне, — каже чоловік. — Особливість спелеології у тому, що якщо на поверхні Землі все уже більш-менш вивчене: всі вершини підкорені, підводні глибини майже досліджені, то підземний світ досліджений десь на 10 відсотків, і печери можуть приховувати купу таємниць. Усе це підігріває інтерес… Спустившись у печеру, ніколи не знаєш, чого очікувати. Ти можеш прокладати шлях крізь вузьку ущелину і раптом опинитися в каньйоні. І, звісно ж, «вишенька на торті» — побувати там, де ще ніколи не ступала нога людини. Почуваєш себе, ніби Ніл Армстронг… (Сміється, — авт.)

А ще спелеологія — це насамперед люди, які тебе оточують. На відміну від, скажімо, походів у гори, де можна тижнями мандрувати самому, спелеологія — справа командна, тут, як ніде інде, важить «відчуття ліктя» товариша… Спелеологія у нас — сімейне захоплення, — продовжує пан Юрій. — Моя дружина також спелеолог, можна сказати, що нас спільне захоплення познайомило і поєднало, а наш маленький син уперше долучився до нашого захоплення і у півтора року вже мандрував із нами підземними ходами… У більшості людей спелеологія асоціюється із банальною екскурсією в печери, але якщо вам насправді цікавий підземний світ, повірте, набагато краще буде спробувати спуститися під землю у форматі дослідження, адже так ви зможете побачити і дізнатися у рази більше. Відразу спростую міф про те, що, аби займатися спелеологією, потрібне ультрадороге екіпірування і складне навчання. Це не так і спелеологія нині доступна кожному бажаючому, інша справа, що регулярно під землю спускаються лише ті, хто на 100 відсотків знає, для чого це робить. Відповідно ставляться і цілі походів: відпочинкові, дослідницькі, експедиційні чи навчальні.

Наш спелеоклуб «Кристал» має велику географію дослідження печер за кордоном — в Абхазії, Узбекистані, Іспанії, Швейцарії… Як правило, раз на рік вдається організувати велику «вилазку» для дослідження печер за кордоном. Українські спелеологи цінуються закордонною спільнотою —  вони першими у світі досліджували і потрапили у вертикальні печери глибиною понад 2 тисячі метрів в Абхазії, які вважалися найглибшими в світі…

Хочеш побачити світ —  лізь… під землю

— Останніх два роки «кристалівці» працювали зі швейцарськими спелеологами —  у 2018 році група спелеологів з нашого клубу, до якої увійшов і я, працювала у швейцарській спелеоекспедиції, — каже Юрій Зарембський. — Це був дуже цікавий і корисний досвід: ми працювали у цілій системі підземних печер у центральній частині Швейцарії біля міста Інтерлакен. Загальна довжина цієї системи печер – 170 кілометрів, вона має 42 входи, а оскільки розташована високо в горах, то найбільший перепад між найвищим входом і найнижчою точкою системи  десь 1000-1300 метрів. Це дуже велика печерна система, і ми працювали над тим, аби приєднувати до неї інші, менші печерні системи. Цікаво було побачити як підземний світ у Швейцарії, так і загалом місцеву красу… А печери Тернопілля, у свою чергу, також цікаві дослідникам зі всього світу.  Загалом є два види печер: вертикальні — це каскад колодязів, і горизонтальні печери — лабіринти,  яких в Україні найбільше у Тернопільській області.

Цього року до нас у Млинки на тиждень приїжджали спелеологи Словенії, їм це надзвичайно цікаво. А нам тут, на місці, хотілося б залучити до наших досліджень більше молоді, а ще хотілося б більше підтримки від держави, адже, окрім того, що у нас іще чимало недослідженого, хочеться ще й насамперед зберегти те, що є. Власне, для того ми і досліджуємо печери — аби люди могли цінувати, захищати та зберігати їх…

Якщо ви хочете долучитися до дослідження печер, звертайтеся у клуб спелеологів «Кристал»
https://www.facebook.com/krystalspeleo/ або до Юрія Зарембського https://www.facebook.com/yrik.zarembskiy