«Не можу жити без бджіл та саду, а у виноград — просто закоханий», — радісно розповідає про свою щоденну, хоча й нелегку працю 77-річний Юліан Навольський із села Добрівляни Заліщицького району. З досвітку до темної ночі чоловік порається на своєму господарстві, врожай з саду та винограднику возить на базар до райцентру, що за три кілометри. На його пасіці — 25 вуликів, тож завжди є смачний мед, на 12 сотках саду — 200 плодових дерев, серед яких яблуні, груші та вишні, а ще — малина, ожина, смородина. У винограднику — 200 кущів винограду. Окрім того, Юліан Маркович зі своїми рідними тримає трьох поросят (жартує, що як у казці) та зо три десятки курей, і, як належить у селі, садять картоплю, буряки, моркву та іншу городину. Про добрівлянського господаря знають чи не в усьому Заліщицькому районі, рідко хто ще не смакував його винограду або меду. Нині «НОВА…» хоче познайомити читачів із цим працьовитим чоловіком.                

Виноградник у… теплицях

Юліан Навольський уже близько двадцяти років на пенсії. Свого часу працював механіком у районному міжколгоспбуді, десять років був керівником гуртка автомоделювання у станції юних техніків у Заліщиках.

— Пішов на пенсію — захопився виноградарством. Зацікавив мене цією справою сусід Іван Боднар, який давно вирощує виноград, — розповідає Юліан Маркович. — З року в рік розширив свій виноградник до 200 кущів. Про особливості вирощування дізнаюся зі спеціалізованих журналів, зокрема, передплачую «Виноград. Вино» та «Мій виноградник», там є адреси людей, які займаються виноградарством, замовляю у них розсаду. В Україні любителі виводять нові сорти винограду, тому цікаво стежити за цим, випробовувати новинки. Моєї дружини вже давно нема, маю двох синів, один мешкає в Тернополі, другий з сім’єю біля мене, але у них свої справи, тому виноградник — моя праця. Щоправда, час від часу онук Віктор допомагає мені, разом обрізаємо кущі, підв’язуємо. На відкритому просторі маю лише кілька кущів винограду, решта — у теплиці. Під плівкою виноград захищений від граду, вітру, ос, шершнів, мух… До того ж у тепличних умовах виноград на два тижні скоріше дозріває. Хоча це досить затратна справа, бо треба придбати плівку, облаштувати систему поливу, але врожай покриває витрати. Наразі маю дві теплиці, довжина яких 50 м, ширина — 10-12 м. Урожай щороку різний: буває кращий, буває гірший, але якщо тримаю виноградник, то ще можна дихати (Усміхається, — авт.). Маю 80 сортів винограду, нещодавно ще десять нових замовив. Кожен сорт винограду неповторний, приваблює величиною ягід, гронами. Особливо мені до душі такі сорти, як Аркадія, Страшенський, Преображення, Ювілей Новочеркаська, Богатяновський, Софія, Лівія, Хаджі Мурат, Фавор, Атаман. Навіть маю «свій» сорт — Юліан (Сміється, — авт.).

Рекордне гроно — вагою 2,850 кг!

Заліщицький район колись був відомим осередком виноградарства, особливо цю справу розвивали до 1939 року. Щороку місцеві мешканці проводили традиційне свято Винобрання, на яке з’їжджалися з усієї Польщі. У радянські часи в селах району теж підтримували виноградарство, та згодом усе занепало. Лише у 90-ті роки справу підхопили поодинокі любителі-виноградарі.

— Коли зрізаю величезне спіле виноградне гроно, не передати радості. Цьогоріч мав рекордне гроно Богатяновського сорту вагою 2,850 кг, заледве продав його — ніхто не бере таку кількість за раз, довелося розділити, — продовжує розповідь заліщицький виноградар. — Покупці хочуть різних сортів, різних кольорів — білого, рожевого, чорного. Замовляють виноградне «асорті» на весілля, дні народження та інші родинні свята.

За термінами дозрівання є ранні, середні, середньопізні та пізні сорти винограду. Пізніх сортів не вирощую, бо якщо осінь холодна і дощова, вони не достигають, хоча теплий і м’який клімат Заліщицького району найбільш сприятливий для виноградарства. За 30 км від нас уже набагато холодніше. Ми живемо біля гір, поруч Дністер. Колись околиці Заліщиків були курортом, до нас приїжджали звідусіль, та згодом туризм у нас занепав, люди тепер усе частіше їдуть відпочивати у тепліші краї за кордон. У старі часи в довколишніх селах виноградарством займалися колгоспи, а потім виноградники вирубали… У Добрівлянах є кілька господарів, які тримають виноградники. У нашому районі багато хто вирощує помідори, але для мене виноград — цікавіша культура, хоча біля нього треба не менше трудитися. Поміж кущами винограду в теплиці саджу для власних потреб трохи часнику, цибулі, кілька кущів помідорів. На зиму галузки винограду прикопую ґрунтом — викопую рівець, кидаю туди лозу, прикриваю 15-сантиметровим шаром землі. Навесні відкопую, чіпляю лозу на дроти, підв’язую, пізніше пасинкую. Багато шкоди врожаю завдають комахи: як тільки починає дозрівати виноград, нема від них спасу… Отож, щоб захистити врожай від комах, обтягнув теплиці густою сіткою.

Бутель вина 20-річної(!) витримки

Сезон винограду минає, тож нині Юліан Маркович возить на базар саджанці. А ще готує свій виноградник до зими, пильнує за бродінням вина в підвалі.

— Коли розпитують, як вирощую виноград, ділюся досвідом, хоча завжди наголошую, що я — аматор у цій справі, — каже чоловік. — Щоб посадити саджанець, копаю яму 50х50х50 см, можна й глибше, засипаю відро перегною. Якщо нема перегною, то на низ кладу викопаний верхній шар грунту. Потім засипаю в лунку зо два літра деревного попелу, зо сто грамів аміачної селітри або суперфосфату, все перемішую. Коріння саджанця потрібно розправити на усі боки, засипати до половини, потім влити відро-два води (скільки поміститься), до верху засипати ґрунтом, знову полити і притрусити сухою землею, щоб волога не випарувалася. Галузки зимостійких сортів винограду не треба прикривати ґрунтом на зиму, хоча в перший рік усе ж рекомендовано. Інші сорти обов’язково присипаю, щоб не померзли. У період вегетації можна підживити рослини. Я поливаю настоянкою курячого посліду (на 1 л курячок — 10 л води). Врожаю винограду варто чекати на другий або третій рік.

Для приготування вина маю спеціальні сорти — Лівадійський чорний, польський сорт, якого й назви не знаю, він у мене з діда-прадіда, трохи додаю Ізабелли. За сезон роблю близько 80 літрів вина. Сам мало вживаю вина, зате пригощаю гостей. Виготовляю вино простим способом: у великому баняку переминаю виноград, залишаю так постояти 3-4 дні, перемішую. Коли починає бродити, відціджую, наливаю вино в бутлі, зверху — водяний затор або гумова рукавиця. Щоб повітря могло виходити, проколюю рукавицю голкою. Після бродіння переливаю в інший бутель. Хто любить солодке вино, може додати трохи цукру, коли все вибродить. Знаю, що дехто дає цукор скоріше, щоб добре «грало». Я не додаю ні цукру, ні спирту, ні консервантів, віддаю перевагу сухому вину. Маю в підвалі 20-літровий бутель вина, що стоїть уже майже 20 років — тримаю на 20-річчя онука, заклав після його народження. Такий символічний подарунок робив і старшому внукові. Це вже традиція! Мрію, щоб моє захоплення виноградарством підхопив котрийсь із моїх онуків!