До так званих «виборів»  ректора ТНЕУ, які мають відбутися 25 квітня, залишилося трохи більше місяця. Нагадаємо, Мiнiстерствo oсвiти i нaуки Укрaїни нaкaзoм вiд 24 сiчня цьoгo рoку оголосило кoнкурс нa зaмiщення пoсaди ректoрa ТНЕУ, зазначивши, що бaжaючi oбiйняти цю пoсaду мoжуть пoдaти дoкументи дo 29 березня 2018 рoку. Проте інтрига «хто перший на ректора» тривала недовго: першим документи на заміщення умовно  вакантної посади подав… чинний ректор  ТНЕУ Андрій Крисоватий! Звісно ж, виявившись «поки що» єдиним претендентом…  Ще й з ужимками та єлейними статейками в «дружній» пресі, де солов’єм, майже за Ільфом і Петровим, розливається:  «Мовляв, я ж не користі ради, а волею пославшої мене громади…». Ну, буквально у сенсі: «Не винуватий я, вони самі мене  послали»… Відтак, і конференцію трудового колективу провели, і одноголосно (в дусі «кращих» брежнєвських традицій!) крисовату кандидатуру,  себто, кандидатуру Крисоватого на «друге пришестя» висунули…  А й справді, ким іще заміниш такого «світоча» науки? Серед його «достоїнств» – не встиг розвалити до ручки (хоча активно працював у цьому напрямку) усе напрацьоване попередніми ректорами ТНЕУ, — Леонідом Каніщенком, Олександром Устенком та Сергієм Юрієм, за керування яких виш переживав і справді золоті часи… Чим ще запамятався? Хіба тим, що з тернопільськими атовцями воював, щоб ні п’яді дорогоцінної землі оборонцям Вітчизни не віддати, що одіозного прокурора, якого в народі тернопільським Пшонкою «охрестили», на посаді декана юридичного інституту пригрів. А ще участю у резонансній ДТП, розслідування якої тихо зам’яли правоохоронні органи.

Пригадуєте віршика Міхаїла Свєтлова «Лєнін смотріт на нас» у радянських читанках для молодших класів?

Хочется без конца
Думать об Ильиче,
Будто рука отца
Вновь на твоем плече…

Отак і «рука» одіозного Крисоватого постійно у кишені, ой, тобто «на плечі» очолюваного ним вузу… Тому й вибори у виші, усім зрозуміло,  насправді … без вибору. І найприкріше, що наша «рідна» держава такому болоту в дусі Ілліча тільки законодавчо сприяє, адже так звані вибори так званого трудового колективу керівників вишів – не що інше, як фікція. Ці керівники поробили із вишів ЗАТи, де процвітють безконтрольність, кругова порука, кумівство, підлабузництво, стукацтво і, по суті, стали маленькими іллічами, тобто «вічними».

Невже, аби у нашому житті і в житті ТНЕУ в тому числі щось змінилося, потрібна ще одна революція — Революція Змін?