При кожній владі Конституцію або намагалися змінити, або змінювали. Очевидно, що процес народження справжнього порядку та устрою, а саме так перекладається з латині слово “конституція”, триває, проте основою української Конституції має бути сильна та самоврядна громада.

Основою традиційного буття українців завжди була опора на власні сили. Є кілька головних рис, які характеризують демократичний характер українців, що виявився у творенні власних звичаїв та небаченого в Європі народовладдя. І саме Україну можна вважати колискою традиційних демократичних конституцій.

Наша перша демократична Конституція народилася не у філософських диспутах, як це відбувалося у більшості країн Європи. Її породили українське традиційне звичаєве народовладдя та здоровий глузд. Ідеї народовладдя жили у Київській Русі, де головні рішення приймало всенародне віче, вони були основою Козацької держави, де рішення приймалося більшістю.

Суть української моделі управління суспільством полягала у поєднанні самоврядної народної самооборони та господарського самовиживання. Ця система вибудовувалася “знизу”. Її основою була невеликі самодостатні громади, які в той же час формували сильну військову і господарську державу. Магдебурзьке право давало господарську свободу самоуправління, а звичаєве козацьке право — політичну свободу. Українці були одними з небагатьох, хто зумів поєднати сувору військову дисципліну і централізацію, коли приходив ворог, і одночасно максимально широке народовладдя у мирний час.

У нас була демократія тоді, коли в Європі панував абсолютизм. Правитель мав заслужити повагу громади своїми діями, а не отримати титул у спадок. Контроль громади забезпечувався через виборність більшості посад — від гетьмана до старости у селі чи місті, від судді до скарбника. Це був прообраз сучасних демократій.

Сьогодні, коли ми відзначаємо двадцяту річницю ухвалення сучасної Української Конституції, варто згадати саме про наші традиції самоврядності й економічної самодостатності громад. Передача максимальних господарських повноважень і ресурсів для їх виконання на місцях є основою справжнього устрою українського суспільства. Це і є нашою Конституцією. Українці — це передусім господарі. Їм не потрібен поводир чи погонич, у цьому феномен нашого народу.

Цю суть добре розумів і упорядник першої справжньої Української Конституції, гетьман України Пилип Орлик. Коли читаєш цей документ, бачиш у ньому утверджені всі особливості українського демократичного світоустрою — обмеження влади гетьмана завдяки чітко структурованій драбині виборних інститутів у козацькій ієрархії. Виборними були багато управлінських одиниць, як-от полковники, яких мали призначати за погодженням з громадою. Але ключовою завжди була фінансова незалежність. Головного скарбника і його представників на місцях призначали за погодженням з громадою. Така система гарантувала самодостатність.

За схожою схемою діяло і Магдебурзьке право, що передавало на місця усі засоби для вирішення більшості проблем, з якими люди стикалися у повсякденному житті. Отже, оновлену Конституцію Орлика і оновлене Магдебурзьке право потрібно утвердити в українському законодавстві, зокрема у Конституції. Тоді ми повернемося до традиційної для нас форми правління, мине період криз, а політики будуть справді служити народу і поважати основний закон — Конституцію. Раз і назавжди зникне бажання постійно його переписувати, бо це буде той устрій, який поважатиме і цінуватиме весь народ, і саме народ ніколи не дозволить зневажити Конституцію.

З Днем Конституції! Будьмо гордими за наших славних предків і за наші славні традиції!

Сергій Надал, міський голова Тернополя