Нині тернопільське підприємство «FRANKO» виготовляє елітні меблі, які сміливо конкурують із відомими італійськими брендами, а у співвідношенні ціна-якість навіть переважають їх.

Шкодує, що не перейняв науку в діда

І прадід, і дід тернопільського підприємця Андрія Біскупського були столярами, а батько майже усе життя пропрацював на Тернопільській меблевій фабриці.

— На той час батько сам, власними руками, зробив усі меблі для нашої квартири, — пригадує пан Андрій. — Батько робив їх у майстерні діда Франка в рідному селі — Івачеві Долішньому, привозив додому і вже вдома доробляв деталі. Я, звичайно, допомагав. Майструвати подобалося, але, зізнаюся, тоді мене, хлопчиська, переманювали друзі та футбол… Коли приїжджав у село, то у дідовій майстерні завжди було цікаво працювати, але ніколи для цього не вистачало часу: знову ж таки кликали хлопці, футбол, ліс, річка, адже приїжджав у село на канікули саме за свіжим повітрям і розвагами. Нині ж дуже шкодую, що не встиг перейняти усю столярну науку в діда Франка, адже він був професіоналом.

Покликання відчув в… Америці!

Коли Андрій служив в армії, діда не стало. Батько змінив роботу. Сам Андрій згодом знайшов себе у підприємництві, займався торгівлею, а у 2000-ому, як каже сам, життя змусило поїхати за кордон на роботу. Так Андрій з дружиною опинилися біля Нью-Йорка, але, ще від’їжджаючи у США, дали собі слово, що обов’язково повернуться в Україну, хоча спокуса залишитися в Америці була дуже велика, адже Андрій знайшов добру роботу. Втім, спочатку все складалося зовсім не так гладко…

— За перший рік у США я змінив чотири місця роботи, — розповідає Андрій Біскупський. — І весь цей час було таке відчуття, що ходжу туди, як на каторгу, тільки заради грошей. Був і маляром, і плитку клав, і крутив гіпсокартони, працював у ресторані офіціантом. А якось потрапив у величезний будинок, де одну кімнату ми обшивали декором — панелі під стелю з червоного дерева. Я був у такому захопленні, що цілу ніч не спав! Відчув, що це моє. Дружина тоді казала, що в мене цілий тиждень тільки й мови було, яку я знайшов роботу і що гроші наразі — не головне. Так, я потрапив на цю роботу, не маючи досвіду, тож мені дали нижчу ставку. Але бачив, скільки заробляють майстри, тож дав дружині слово, що через півроку також буду майстром. Свою першу роботу, де мені дали помічника, я отримав через місяць. Загалом пропрацював на тій фірмі шість років. Фірма виросла на моїх очах: коли я прийшов туди, там було усього четверо людей, коли ж їхав додому, у молодого власника-поляка вже був великий цех, обладнання на півтора мільйона доларів, 27 працівників, парк автотранспорту, яким відвозили працівників на об’єкти, монтажі та ін. Власне, тоді я вирішив, що коли повернуся в Україну, відкрию власний меблевий цех.

Директор, який працює в цеху

В Україну сім’я Біскупських повернулася у 2007 році. Андрій відразу ж замовив верстати для виготовлення меблів і поруч із дідовою майстернею збудував цех на 100 кв. м. Узяв собі помічника, згодом ще кількох. Працювали, як мовиться, не покладаючи рук. І результат гідний.

— Нині ми заінвестували у наше виробництво доволі великі кошти, — розповідає Андрій Біскупський, — викупили половину старого столярного цеху у Чистилові, тобто переїхали ближче до Тернополя. Три місяці тривав капітальний ремонт і ось уже два місяці, як ми туди переїхали. Умови створили належні, адже якщо людина працює в гарних умовах, то і віддача праці більша. Нині у нас четверо працівників, я — п’ятий. Заплановано, що у нашому новому приміщенні площею 500 кв. м будуть працювати вісім робітників, тож нині ми у пошуку кадрів. Оскільки ми робимо елітні меблі, то у їх виробництві не може бути задіяний будь-хто, для цього потрібен немалий досвід.

До речі, сам пан Андрій не є класичним директором, який у білій сорочці та костюмчику сидить в офісі та підписує папери. Разом з іншими він працює в цеху з ранку до вечора і сам пильнує якість усіх меблів, на яких з’являється логотип «FRANKO» — фірмовий знак, випалений лазерним гравірувальним верстатом.

«FRANKO» — краще від Італії!

«FRANKO» пропонує клієнтам повний спектр меблів з натуральної деревини (наразі крім м’яких, але й вони будуть у перспективі), які майстри підприємства виготовляють на замовлення за фото та ескізами дизайнерів замовника.

— На мою думку, першочергові меблі в будинку — це кухня. Кухня — це центр квартири, її душа, тому вона повинна бути затишною, — усміхається пан Андрій. — Коли приходимо на замір у будь-який будинок чи квартиру, завжди починаємо з кухні. Потім уже спальня, вітальня та ін.

— До кожного виробу підходимо індивідуально, тож кожен виріб має свою оціночну вартість і терміни виконання, — пояснює він.  — Можна замовити меблі й з власної сировини, хоча на саму деревину грошей потрібно небагато. Значно більше коштують лаки, фарби, фурнітура і, звичайно, робота. Фурнітура у нас австрійська, лаки — суперякісні італійські. Скажімо, меблі для ванної кімнати ми покриваємо лаками, які використовують для покриття яхт та катерів. Як думаєте, вони можуть бути дешеві? Але й меблі ці відповідно будуть стояти у ванній десятиліттями, вологе середовище їх не знищить.

До слова, меблевий цех «FRANKO» розробив лінійку елітних меблів для ванної кімнати, які продають у магазинах Тернополя, Львова та Хмельницького. А найближчим часом «FRANKO» планує вихід на закордонний ринок.

— Ми перевірили цінові показники наших імпортерів, котрі імпортують італійські меблі. Варто сказати, що ціна-якість цих меблів далеко не мають пропорційного співвідношення, — переконаний Андрій Біскупський. — Ми постійно моніторимо новинки, що з’явилися на ринку. Не копіюємо їх, а беремо за основу, аналізуємо плюси та мінуси, додаємо щось своє і робимо значно кращий та елітніший виріб, аніж італійці. Такі у нас підходи до праці. Маємо надію, що колись і Україна буде диктувати моду на ринку меблів.

Меблевий цех «FRANKO»:
с. Чистилів, вул. Транспортна Бічна, 3а.
тел.: 097 283 00 57
www.franko.te.ua