«Руки геть від НАБУ!», «Захистимо НАБУ!», «Іра, винеси козла!» — з такими плакатами автомайданівці та інші громадські активісти нещодавно навідалися до будинку Луценків неподалік Києва. Привезли генпрокурору й картатий коц — символ корумпованості (за судовою епопеєю екс-голови ДФС Романа Насірова), а ще на дорозі біля будинку генпрокурора накатали «Луценко зрадник».
Люди вкрай обурені переслідуванням Саакашвілі та війною Луценка з НАБУ — єдиним органом в Україні, котрий намагається боротися з корупцією. Замість того, щоб стояти на сторожі закону, генпрокурор став на коліна перед президентом і виконує його корупційні замовлення. В якій ще країні світу так «процвітає» кумівська порука в уряді, як в Україні?! Генпрокурор Юрій Луценко — кум Порошенка, представник президента у Верховній Раді Ірина Луценко — кума Порошенка… Віртуозності узурпації влади Порошенка позаздрив би навіть президент-диктатор Зімбабве Роберт Мугабе. Нинішній український політикум по-новому наступає на старі граблі «любих друзів», перевершує у ненаситному грабунку держави навіть «папєрєдніків» і абсолютно не зважає на народ…
Заробляли через… міліцію
Луценко нині дуже ображається, коли його порівнюють із екс-прокурором Пшонкою. Ображатись справді є за що, адже маєток Пшонки має 300 кв. м, а Луценків — близько 900 кв. м! На жаль, нічого не переосмислив Юрій Віталійович за ґратами… Здається, кухоль з попередньої ходки ще може пригодитися йому після прокурорства. Недарма він так боїться агентів НАБУ…
Десять років тому в «Українській правді» вийшло розслідування «Корупційна спокуса Юрія Луценка». Будучи главою МВС, Юрій Луценко лобіював інтереси ТОВ «Українські новітні телекомунікації», де фінансовим директором була його дружина. Тодішній заступник міністра внутрішніх справ, найближчий соратник Луценка Олександр Новіков зобов’язав усі підрозділи МВС перейти на тарифні плани «Українських новітніх телекомунікацій». Спочатку фірма була записана на подружжя Воскобойникових з Рівного — друзів Луценків, але після викриття оборудки компанію переписали у власність Ірини Луценко і тестя Юрія Луценка — Степана Нарембіка.
У 2012-ому Ірина Луценко була обрана до Верховної Ради і повідомила, що продала свою телекомунікаційну компанію за 20 млн. гривень, а два інші бізнеси подарувала старшому синові. Проте у декларації за 2015-ий Юрій Луценко вказав, що дружина отримала від ТОВ «Українські новітні телекомунікації» 20 тисяч гривень доходу. Ця ж фірма фігурувала в розділі «Грошові активи» поряд з банківськими вкладами і готівкою сім’ї Луценків. Виявляється, дружина Луценка позичила компанії понад 750 тисяч гривень, а син Олександр — майже 7 (!) мільйонів гривень. Аналогічна інформація містилася в декларації за 2015 рік. Незважаючи на формальний продаж, у Луценків залишалися фінансові зв’язки зі скандальною фірмою, та вже в 2016-ому згадка про неї зникла з їх декларацій. Доля семимільйонної позики фірмі сином Луценків Олександром також невідома, оскільки він формально перестав проживати з батьками, тому дані про його доходи та майно вони не внесли.
Бізнес Луценків «прикриває» старший син
Старшому синові Луценків Олександру 28 років, він — учасник АТО, нещодавно йому справили гучне весілля, молодший Віталій — першокурсник Інституту міжнародних відносин університету ім. Шевченка. Як з’ясувало інтернет-видання «Страна.UA», більшість нерухомості та бізнес генпрокурорської родини «прикриває» їхній старший син. На Олександра записано ТОВ «Бізнес-центр «Лотос» — офісна будівля в Києві площею 2170 кв. м, придбана в липні 2006-го, коли Юрій Луценко очолював МВС. З 2008-го директором бізнес-центру була Ірина Луценко, а засновником — її батько Степан Нарембік, а потім і сама Ірина. У 2012-ому товариство «подарували» синові Олександру й перейменували на «Сіті корект».
Ще один бізнес, записаний на сина генпрокурора, — салон краси в центрі столиці. Приміщення салону належить Ірині Луценко, а вона його здає в оренду ТОВ «Бел Фам», засновником якого є Олександр Луценко. У вересні 2016-го старший син генпрокурора придбав два паркомісця в елітному столичному житловому комплексі. Як згодом з’ясувалося, одна з квартир в будинку обтяжена іпотекою бухгалтера і засновника луценківського ТОВ «Українські новітні телекомунікації» Світлани Риженко на суму 3,7 млн. гривень.
Вісім квартир на Печерську
Світлана Риженко — 68-річна пенсіонерка-підприємець, котра мешкає в селі Зазим’я Київської області. За інформацією «Наших грошей», у 2016-ому на неї було записано чотириповерховий цегляний будинок (шість квартир і два нежитлові приміщення) загальною площею 1410 кв. м на Печерську в Києві. Придбала бухгалтерка згадану нерухомість у 2009-ому, коли Юрій Луценко вдруге очолював МВС. Пані Риженко не змогла пояснити журналістам, звідки взяла кошти на придбання нерухомості. Свого часу вона працювала з Іриною Луценко в Антимонопольному комітеті. Маючи хороми у столиці, Риженко жила в скромній хатині в селі, а нерухомість на Печерську здавала в оренду. Питанням оренди займалася компанія… «Бізнес-центр «Лотос», записана на сина Луценка. Після оприлюднення даної інформації нардеп від «Блоку Петра Порошенка», друг Луценка Гліб Загорій повідомив, що нібито він купив у Світлани Риженко всі вісім скандальних приміщень за 35 мільйонів гривень. Через тиждень після цього продажу Юрій Луценко заявив, що його родина не має стосунку до згаданого будинку на Печерську.
Маєток Луценка записаний на… тестя
Згідно з декларацією за 2016 рік, дружині генерального прокурора Ірині Луценко належить вісім соток землі і будинок на 203 кв. м в Дубно Рівненської області, а також дві квартири у Києві: площею 181 кв. м (придбана у 2008-ому році) і 92 кв. м (придбана в 2015-ому). Однак сім’я генпрокурора мешкає у двоповерховому будинку площею 859 кв. м у селі Стоянка під Києвом. Садиба розташована на ділянці площею майже 25 соток, неподалік — ліс та озеро. Даний маєток записаний на тестя генпрокурора Степана Нарембіка, який колись очолював ВАТ «Дубновантажавтотранс». Згідно з даними реєстру нерухомості, сусідня ділянка з маєтком генпрокурора площею 26 соток також належить його тестю. Цьогоріч у травні Ірина Луценко задекларувала покупку джипа Mercedes Benz GLS 350D вартістю 2,43 мільйона гривень (близько $ 95 тис). При цьому в неї вже був задекларований у власності автомобіль Mercedes-Benz GL 500 (2014 р. в. вартістю 1,67 млн. грн.), а у 2015-ому вона орендувала Toyota Camry 2012 р. в. у ТОВ «Бізнес центр «Лотос».
Славний син комуніста з Рівного
Шлях у політику Юрію Луценку допоміг прокласти його батько Віталій Луценко (1937-1999 рр.), який був першим секретарем Рівненського обкому КПРС та нардепом від КПУ. Їхня родина жила в Рівному. У 1994-ому році в 30-річному віці Юрій Луценко став головою Рівненської обласної ради, а в 1996-ому — начальником комітету економіки Рівненської ОДА та секретарем політради Соцпартії. У 1997-ому призначений заступником міністра науки і технологій. Тривалий час був помічником Олександра Мороза. У 2002-ому Юрій Віталійович вперше обраний народним депутатом за списком СПУ. Якось у Верховній Раді він подарував президенту Леоніду Кучмі символ тюремного ув’язнення — солом’яні личаки. Під час Помаранчевої революції Луценко разом із Морозом підтримали Віктора Ющенка. За підтримку Юлії Тимошенко на прем’єрську посаду Соцпартія отримала пост глави МВС в її уряді, який зайняв Юрій Луценко. У 2005-ому він санкціонував арешт екс-глави Донецької області Бориса Колесникова, викликав у МВС Рината Ахметова, проте олігарха згодом визнали чистим перед законом. У липні 2006-го Луценко вийшов із лав СПУ через рішення Мороза створити коаліцію з Партією регіонів. Луценко назвав це «зрадою», однак через два тижні… увійшов до Кабміну Януковича як глава МВС. Та вже у грудні його звільнили. Після того Луценко став радником Ющенка. На виборах 2007-го очолив рух «Народна самооборона». Найбільшу «славу» Луценко здобув через скандали. У 2009-ому міністр із сином летіли до Південної Кореї з пересадкою в Німеччині, де сталася сутичка з поліцією. Луценків звинуватили в пияцтві та не пустили на борт. «Прославився» він і бійками з Леонідом Черновецьким та Нестором Шуфричем.
З тюрми — в… Генеральну прокуратуру
Ще на посаді міністра Луценка звинувачували в корупції. У листопаді 2006-го Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти Юрія Луценка за фактом фальсифікації розслідування справи Бориса Колесникова. А в лютому 2007-го новий міністр МВС Василь Цушко звинуватив Луценка в нецільовому використанні бюджетних коштів (500 млн. гривень) на посаді міністра. Того ж року Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти Луценка через незаконну видачу вогнепальної зброї. У листопаді 2010-го Генпрокуратура оголосила підозру Луценку в заволодінні державним майном в особливо великих розмірах, причиною було виділення квартири та присвоєння звання полковника особистому водієві Юрія Луценка.
26 грудня 2010-го Луценка затримали й помістили в Лук’янівський СІЗО. Цей арешт згодом був оскаржений в Європейському суді з прав людини. Після закінчення слідства навесні 2011-го почався судовий процес і 27 лютого 2012-го Юрія Луценка засудили до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна. У серпні 2012-го Печерський суд визнав його винним ще в одній кримінальній справі — за звинуваченням у недбалості при розслідуванні отруєння Віктора Ющенка — і засудив до двох років обмеження волі. Просидів Луценко в Менській колонії до квітня 2013-го. Під тиском Заходу й на тлі підготовки Угоди про асоціацію з ЄС Янукович помилував екс-міністра. Юрій Луценко брав активну участь у Революції Гідності, а в розпал президентської кампанії 2014-го агітував за Петра Порошенка і це дало результат: після парламентських виборів його призначили головою фракції БПП, а в травні 2016-го, за поданням президента Порошенка, — генеральним прокурором.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: прокурор, Юрій Луценко
