Українці вже другий місяць на карантині через пандемію. Якщо у перші тижні усі панічно боялися вірусу, то чим далі — все більше бояться залишитися без засобів для існування. Чимало людей сидять без роботи, без зарплати, декого відправили у відпустку за свій рахунок або й звільнили. Уряд продовжив карантин до 11 травня і, мабуть, це ще не крайня дата. А потрібно годувати сім’ю, платити за комунальні послуги, придбати речі першої необхідності. Бізнес в Україні практично зупинився, надходження до бюджету — копійчані. Насувається криза. У такій безпросвітності люди починають бунтувати. Днями підприємці на Дніпропетровщині взяли штурмом зачинені ринки і розпочали роботу, обурені збитками херсонські фермери перекрили в’їзд у місто і закидали огірками автомобіль мережі «АТБ». А у Тернополі 23 квітня зо два десятки наших краян провели акцію неподалік пам’ятника Степану Бандері з вимогою відновлення роботи малого і середнього бізнесу. Як продовження — 28 квітня тернопільські підприємці здійснили автопробіг містом. Вочевидь, хвилю протестів підхоплять й в інших областях. Якою буде відповідь уряду? З одного боку — зростає кількість хворих на коронавірус, а з іншого — зростає невдоволення карантинними обмеженнями. Ситуація складна. «НОВА…» поцікавилась у тернополян, як карантин позначився на їхньому житті, бізнесі.

Надія Гаврилюк, підприємець на Центральному ринку

— «Через вас два дні не буду їсти, бо переплатив за змішувач в «Епіцентрі», — заявив мені по телефону клієнт, який раніше купував у нас. У перші тижні карантину мій телефон не змовкав — люди обурювалися, чому наш магазин зачинений. У когось кран потік, у когось насос для води вийшов із ладу, комусь потрібно фільтр поміняти, а ми не можемо їм допомогти.

Ми з чоловіком — приватні підприємці, торгуємо сантехнікою, орендуємо магазин на ринку, маємо добру репутацію. Площа нашого магазину — 70 кв. м, у приміщенні п’ять дверей, тож могли б обслуговувати хоча б по одному клієнту, часто мити підлогу, провітрювати, навіть придбали кварцеву лампу. Але нам заборонили працювати. Чомусь уряд вирішив, що найбільша небезпека поширення коронавірусу — на ринках. Натомість супермаркети відчинені, там чимало відвідувачів. Це нерівні умови для бізнесу.

Уже другий місяць підприємці ринку не мають жодних доходів. За березень ми оплатили торговий патент, оренду приміщення, соціальний внесок у Пенсійний фонд, хоча торгували лише пів місяця. 20 березня перерахували кошти наперед за квітень. У квітні знову потрібно було платити, але міська рада пішла нам назустріч — звільнила підприємців від сплати єдиного податку, а також звернулася до власників ринків не брати орендну плату. Начебто звільнили і від сплати соціального внеску, але офіційного листа ми не отримували. Це правильні рішення, бо підприємці вже били на сполох. Видатки торгової точки на ринку складають у середньому 5 тисяч гривень у місяць. У великих магазинах — 20-30 тисяч гривень. Де взяти такі кошти, якщо нема доходів? Велика проблема й з утриманням найманих працівників — їх відправляють у відпустку за свій рахунок, звільняють.

Пандемія призвела до серйозної економічної кризи. Малий бізнес опинився над прірвою. Обнадіюю себе, що невдовзі нам усе ж дозволять працювати. Ми роками платили податки, підтримували державу, а коли опинилися в складній ситуації, урядовці «радять» заощаджувати. Але з чого заощаджувати? Ось я замовила в березні товар, постачальники просять оплатити його вартість, а нема чим. Ящики стоять у магазині — навіть не розпаковую, відправити назад — додаткові витрати, а продати не маю права. З такою проблемою зіткнулися й інші, адже більшість підприємців ринку замовляють товар із відтермінуванням платежу до місяця часу. Хто мав ще якісь гроші, то вже потратив на обов’язкові платежі. А за що жити? Дехто з людей не має коштів навіть на харчі. І це не перебільшення. Знаю, що базарники одні одним допомагали перед Великоднем. Одна продавчиня ринку зателефонувала до мене і попросила дати у борг кран, бо прорвав на кухні. Грошей не має, бо точка на ринку, де вона торгувала з чоловіком і сином, закрита. Її сім’я наймає квартиру, власник вимагає плату… Ще трохи протягнуть люди без грошей і почнуться голодні бунти. Дехто жартує, що найбагатші тепер літні люди, бо мають пенсію і по тисячі гривень доплати. Багато хто так і рятується біля літніх батьків… Невже уряд не розуміє цього?