Музика до “Тіней забутих предків” та ще десятків фільмів, інструментальні твори, кілька балетів та опера, прем’єру якої благословив і профінансував Папа Іван Павло ІІ. Його музикою захоплюються, її виконують оркестри у багатьох країнах світу. Це все — про Мирослава Скорика, Героя України, композитора і диригента, музикознавця та багаторічного художнього керівника Київської опери… Але сам він зізнавався, що найбільшою нагородою вважає виконання його творів вуличними музикантами.
Соломія Крушельницька і Мирослав
Писати музику Мирослав Скорик почав дуже рано — у 6 років. Безпосереднім імпульсом до навчання музики стало для майбутнього композитора… розстроєне піаніно в домі Соломії Крушельницької. Як згадував сам Скорик, «це було в мій перший шкільний день. Батьки записали мене у школу № 8 – це тепер вона спеціалізована, з німецькою мовою навчання, а тоді була просто доброю українською школою – і повели в гості до Соломії Крушельницької. Я почав щось награвати для неї на фортепіано, свої перші дитячі твори – і раптом спинився, обурився і сказав, що інструмент грає фальшиво: він був на півтона нижче настроєний від звичного, і я, оскільки вже мав свій невеликий слуховий досвід, не сприйняв цієї «іншої» настройки. Тоді Соломія Крушельницька зорієнтувалась, що в мене абсолютний слух і порадила батькам віддати в музичну школу. І наступного дня я пішов до музичної школи-десятирічки». Хоча й батьки, не маючи музичної освіти, грали на інструментах – скрипці та фортепіано — і часто влаштовували вдома музичні вечори.
«Тіні забутих предків» і Шостакович
У 1948 році родину Скориків репресували і зі Львова вислали до Сибіру. Мирославу тоді було 9 років. Але і там він продовжував вчитися грати на фортепіано, а також опанував скрипку. Вчителькою Мирослава Скорика у місті сибірського заслання його родини Анжеро-Судженську була учениця Сергія Рахманінова Валентина Канторова. Хоча сам Мирослав Скорик зізнавався, що все ж нове життя впливало на уподобання — багато займався спортом і навіть мріяв стати футболістом.
Повернувшись до Львова у 1955 році, вступив до місцевої консерваторії.
А вже у 1964-ому створює музику до фільму “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова. Йому тоді було 26 років. Подивившись фільм, композитор Дмитро Шостакович був у захопленні.
“Він мені написав: “Я був дуже вражений вашою прекрасною музикою. На жаль, я мало її знаю, але докладу зусиль, аби з нею ознайомитися”. Це було для мене великим потрясінням”, — розповідав Мирослав Скорик в інтерв’ю “Українській правді”.
Папа Римський і «Мойсей»
Згодом він стане автором музики до понад 40 художніх фільмів, багатьох камерно-інструментальних творів, кількох балетів та опери “Мойсей» за поемою Івана Франка. Прем’єра опери відбулася у Львові, а спектакль благословив і профінансував Папа Іван Павло ІІ.
Однак чи не найпопулярнішою стала музика композитора до фільму “Високий перевал” Володимира Денисенка. Вона називається “Мелодія ля-мінор”.
«Його «Мелодія», написана як саундтрек до пропагандистського совкового фільму «Великий перевал», звучала там як голос тих, кому не дали говорити у стрічці. Вона досі звучить як голос України — нищенної, але незнищенної», — написав на смерть Маестро історик та публіцист Володимир Вятрович.
Музика
і кохання
Мирослав Скорик був тричі одружений. Шлюб із Ларисою Скорик (у дівоцтві — Кузма), архітекторкою і відомою політикинею, тривав 20 років. Їхня донька Мілана — художниця по тканині.
Однією з пісень, яка стала популярною у далекі 60-ті роки, була пісня “Не топчіть конвалій” — це був перший український твіст. Автор Мирослав Скорик шукав виконавицю, і йому порадили Ларису Кузму. Тоді вони й познайомилися, а невдовзі одружилися.
Останній шлюб композитора — із журналісткою львівського телебачення Адріаною Стельмах. З нею композитор теж прожив близько 20 років. Саме її він називав натхненницею багатьох своїх творів.
Смерть Мирослава Скорика — це велика втрата для близьких, для української культури і держави. Але великий Маестро житиме вічно, допоки лунатиме його Мелодія…
Джерело: НОВА Тернопільська газета