Кожного року увечері 13 січня уся свідома громадськість Тернополя і не тільки сідає в маршрутки, автобуси та автівки і рушає у напрямку  Борщівського району.

Ось уже добрий десяток років поспіль під Старий Новий рік маршрут “мисливців за враженнями” і просто любителів файної української забави незмінний: у Горошову, на Маланку! Це скромне село на Борщівщині (його громада ледь сягає двох тисяч) недарма порівнюють із відомим карнавальним центром світу, жартома називаючи Ріо-де-Горошова. Адже давню традицію “водити Маланку” — у ніч на Старий Новий рік перевдягатися і влаштовувати масові гуляння — горошівчани не облишили навіть “за совітів”, коли це заборонялося та каралося, а в останні десятиліття перетворили на феєричне неповторне дійство. Ледь не в кожній оселі всі — від хлопчиків і до статечних ґазд — перебираються у фантастичні маски та костюми і ходять від хати до хати. Такою “переберією” вони віншують господарів та відганяють і задурюють всіляких злих духів, відьом. Стiльки химер i витiвникiв в один час i в одному мiсцi ви не побачите більше ніде! Чорти, цигани, відьми, ведмеді, дракони, зайці, сомалійські пірати,   фантастичні істоти, поліцейський лімузин і повен «золота» корабель «арабськийх шейхів» (які потім ще й шашлик смажили!) —  воістину, фантазія мешканців сільських меж не знала! А щоб додати «родзинки» власному, і так оригінальному святу, останніх кілька років горошівчани додали до нього ще й конкурс велетенських — у кілька метрів заввишки — фігур. Відтак із початком зими чи не на кожному горошівському подвір’ї кипить запекла робота — майструють фігуру, яку триматимуть у таємниці аж до самого часу «ікс» — 13 січня. Цьогоріч «фігурою номер один» був чималенький символ Нового року — жовтий пес на кличку Тузік…

Гуляння у Горошовій тривають аж до ранку. Намаланкувавшись, до церкви йдуть цілими сім’ями. А після Служби, перед полуднем, у центрі села палять дідуха, прощаючись із «Маланкою» до наступного року.