Проте родичі не спілкуються між собою, між ними — нестерпна образа, страшна ненависть. Алла і Тарас Золоті втратили доньку і хочуть справедливого покарання винуватиці аварії, хоча це й їхня племінниця. Підсудна поводиться у суді спокійно, не плаче, не кається, не просить пробачення… Вона не визнає своєї вини, хоча слідство довело це. На бік Аліни стала бабуся. Батьки підсудної тільки раз були з донькою в суді, а ось бабуся щоразу з нею. Подружжя Золотих сидить з одного боку в залі, бабуся, яка є матір’ю пані Алли, з іншого. Кидають непримиренні погляди, а частіше — відвертаються одні від одних. Між ними — прірва…

«Автівка була зовсім некерована…» 

Смертельна аварія сталася надвечір 26 травня 2018-го. Настя їхала зі своєю двоюрідною сестрою Аліною та її хлопцем Володимиром до Тернополя, щоб погуляти набережною, подивитися нові фонтани. За кермом «Шевроле» була Аліна. Неподалік Плебанівки Теребовлянського району водійка не впоралася з керуванням, виїхала на узбіччя і… врізалася в дерево. Усі троє травмувалися, найбільше — Настя. Серце потерпілої зупинилося у лікарні…

Уже відбулося кілька судових засідань по справі. Прокурор зачитав обвинувальний акт, покази дали батьки загиблої дівчини, розпочали допит свідків. Усього у справі є 24 свідки. На одному із нещодавніх засідань виступили двоє із них, які були очевидцями аварії. Інші не прибули з різних причин.

— Добре пам’ятаю той день. Це були Зелені свята, українці поверталися додому з-за кордону, — повідомила в суді Ніна Ільчишина з Кам’янця-Подільського. — Я бачила момент аварії, рятувала їм життя… Перед тим нас обігнав джип з номерами іноземної реєстрації. Обганяв й інші автівки, перетинав суцільну, але добре контролював ситуацію. На пагорбі джип завершував маневр обгону і зник з нашого поля зору. Через кілька секунд зустрічною смугою з-за пагорба виїхала автівка. Була некерована, стала на одні колеса, потім на інші, її розвернуло в інший бік, піднялася стіна пилюки. Автівка з’їхала у кювет і врізалася в дерево… Не знаю, чому так сталося. Водійка чомусь не впоралась із керуванням. Зіткнення з іншим авто я не бачила. Перед нами були дві чи три автівки, всі зупинилися. Ми з моїм чоловіком і нашим пасажиром побігли до розбитого авто… Водійка була непритомна, біля неї сидів хлопець. Наш пасажир намагався відчинити двері, щоб витягти водійку. Я підійшла до задніх дверей авто, там сиділа непритомна дівчина, із неї фонтаном била кров… На неї припав увесь удар. Хлопець, що сидів біля водійки, вийшов з авто, взявся за голову. «Допоможіть…» — просив. Потім почав кудись телефонувати. За якийсь час водійка опритомніла. Хлопець щось говорив до неї, вона відкинула його руку. Ми витягли дівчину з заднього сидіння і поклали на землю, вона ще була жива, ми просили її вдихати повітря. За кордоном я працювала на автомобільному заводі, нас там вчили надавати першу допомогу, тому я намагалася рятувати потерпілу… Ми з моїм чоловіком були на слідчому експерименті, дали покази слідству, нині підтверджуємо все у суді.

«Я згадував той страшний день, а теща сміялася…»

Під час виступу свідка мати загиблої дівчини плакала. Батько уважно слухав, він від початків контролював розслідування справи. Саме він довів у суді, що Аліна не мала досвіду керування автомобілем. Отримала водійські права, хоча більшість занять в автошколі в Хоросткові не відвідувала, бо була за кордоном. Інструктор з водіння сфабрикував документи, нібито вона навчалася. Суд покарав інструктора штрафом і позбавив права обіймати посаду.

Аліна поплатилася життям двоюрідної сестри, поламала свою долю…

— Для нас це важке випробування… Ми втратили нашу найдорожчу Настю, — зітхає пані Алла. — Як таке простити? Та в нас ніхто навіть не попросив пробачення. Підсудна не особливо переймається. Приходить з бабусею, яка тільки провокує конфлікти. Так, це моя мати, але зараз ми чужі… Боляче, але аварія зруйнувала наше життя. Раніше ми жили з моєю мамою. Але у день похорону вона зателефонувала до мене і сказала, щоб ми з чоловіком і сином забиралися від неї. Ми вступилися. Вони не хочуть визнати, що Аліна винна в аварії, кажуть, що ситуацію спричинив поляк на джипі, який тоді маневрував на іншій смузі. Але слідство все вивчило й спростувало його вину. Поляка можуть хіба притягнути до відповідальності за те, що обганяв на суцільній смузі. Кажуть, що ми хочемо посадити Аліну, але ж це вона сіла безвідповідально за кермо і призвела до фатального…

— Розгляд справи у суді свідомо затягують. Аліна хоче уникнути відповідальності. Її адвокат заявив про відвід прокурора, їздить за нами, знімає на телефон, як ми спілкуємося з адвокатом і прокурором, — обурюється пан Тарас. —  Шукають різні причини, щоб відволікти від суті справи. Клали підсудну в психоневрологічну лікарню, щоб «зробити» їй діагноз, але лікарі вказали, що вона здорова.

Нас провокують на конфліктні ситуації. На минулому засіданні бабуся підсудної кричала, що я психічно хворий. Коли я давав покази і згадував той страшний день, теща сміялася за моєю спиною… Вийшли ми з дружиною з суду, а обвинувачувана з бабою стояли біля будівлі й почали в наш бік крутити пальцями біля скронь. Про яке примирення може бути мова… Якось баба прийшла до мене на роботу. Я працюю водієм швидкої. Почала кричати, що ми з дружиною самі винні у смерті нашої доньки. А потім ще й пішла у поліцію і написала заяву, нібито я погрожував їй, через що у неї нервовий стрес. Зухвалість! Ні краплі розуміння нашого горя, ні краплі співчуття…

Журналістка «НОВОЇ…» хотіла почути думку Аліни Крупки стосовно причини аварії, проте вона відмовилася коментувати.