П’ять років тому 17-річного Юрія Ящука з Шумська збив автомобілем тодішній директор Кременецького лісгоспу Сергій Баран. Уже чотири роки справа в судах, але наразі тривають лише… підготовчі слухання. Такого затяжного і складного судового процесу на Тернопільщині ще, мабуть, не було. Та й в Україні загалом схожих «тупикових» процесів одиниці. Навіть колишнього президента Віктора Януковича за державну зраду (!) засудили за півтора року, а тут уже чотири роки і нема просвітку. Якби батько загиблого хлопця Володимир Ящук не домагався справедливого вироку, то, мабуть, справу давно «розглянули» б. А якби активісти не відстояли чесне розслідування, не пікетували правоохоронні органи, то взагалі могли б зам’яти. До вироку ще далеко. Батько загиблого хлопця, хоч і вкрай виснажений судовим пеклом, усе ж вірить, що доведе справу до кінця.

«Вчинив аварію і заховався за… вагітну дружину»

Смертельна аварія трапилася надвечір 19 січня 2015-го року на околиці Шумська. Слідство тривало довго, восени справу передали до Шумського районного суду, де її слухали майже три роки, як раптом суддя добровільно пішла у відставку. Торік влітку справу передали до Кременецького районного суду, потім повернули до прокуратури на доопрацювання і лише нещодавно продовжили розгляд з «нуля».  Потерпіла сторона — мати і батько Юрія — вже багато років не є подружжям, зовсім не спілкуються між собою, навіть у суді, що ускладнює можливість зрушити справу з мертвої точки та домогтися покарання вбивці їхнього сина.

— Юрій навчався у деcятому класі, жив з мамою у Шумську, часто навідувався до мене у село Садки. Того вечора син прогулювався з подругою Іринкою, як на них ззаду вискочив «Мерседес»… Дівчину закинуло в рів, Юрчик опинився за узбіччям… — розповідає пан Володимир. — Поліція і прокуратура під час слідства підсували нам висновки, нібито діти ішли по проїжджій частині, сфабрикували відповідні висновки експертизи. Утім, Іринка запевняє, що вони ішли узбіччям, згадує, що підбори стрягли в ґрунт. Тротуару там нема. Дівчина пам’ятає удар, як її кинуло на авто… Свідок, який ішов неподалік і бачив момент аварії, підтвердив, що після ДТП авто виїхало на зустрічну смугу, зупинилося, хтось вийшов із пасажирського сидіння, а далі — утекли. У мого сина була відкрита черепно-мозкова травма, його подруга втратила свідомість… На жаль, Юрчика не врятували… Правоохоронці близько 2-ої години ночі знайшли побите авто в гаражі у… Сергія Барана. Господаря застали п’яним «в дошку», він пояснив, що дружина привезла його додому і він випив пляшку горілки. Дружина директора лісгоспу тоді була на шостому місяці вагітності, мабуть, думав, що їй нічого не буде за аварію, тож заховався за неї. «Відчула удар, подумала, що то собака…» — пояснювала тоді жінка. Баран відмовився пройти обстеження на визначення алкоголю в крові, тому в справі нема документа про те, що він був п’яний. Експертизи згодом встановили, що керував автівкою на момент аварії саме чиновник. Якби не громадські активісти Шумщини та Кременеччини, то справу давно зам’яли б. Ми пікетували правоохоронні органи, виступали у пресі, зверталися до місцевої влади, писали до Генеральної прокуратури. Сергій Баран після скоєного ще півтора року залишався у кріслі чиновника, та коли активісти «Правого сектора» кинули його у смітник і облили зеленкою, його нарешті звільнили.

«Суддівський «подарунок» на свято Миколая»

— У вересні 2015-го справу передали до Шумського районного суду. За два з половиною роки основну частину матеріалів уже було вивчено, допитано свідків, хоч підсудний і затягував процес, — продовжує батько загиблого хлопця. — Здавалося, ще трохи і буде вирок, але ні… 17 травня 2018-го мало бути засідання, а 10 травня суддю Тетяну Ящук несподівано звільнили за її заявою. Вона мовчала до останнього, не казала, що справу доведеться передавати і починати спочатку. Голова Шумського районного суду відмовився слухати справу — взяв відвід через нібито родинні стосунки з Бараном.

Тернопільський апеляційний суд передав справу на розгляд до Кременецького районного суду. Мене не повідомили, коли відбудеться зміна підсудності, тому я не зміг на це вплинути. У Кременці в Барана набуті зв’язки — знайомі, друзі, колеги, всі, кого він «годував» на посаді лісничого, тож йому вигідно було туди перекинути справу. У Кременецькому районному суді слухає справу суддя Валентина Мочальська. Торік було призначено три засідання, але їх переносили, бо хтось із учасників не з’являвся, цьогоріч мало відбутися ще одне, але теж перенесли… Тільки почався торік розгляд, суддя пішла у тривалу відпустку. 4 грудня 2018-го я був на засіданні, наступне відбулося 19 грудня — на свято Миколая, проте мені не прийшла повістка. Незважаючи на те, що ні мене, ні мого адвоката не було на засіданні, справу слухали. Був і «миколайчик» для підсудного.

Саме на тому засіданні суддя прислухалася до його захисника і повернула обвинувальний акт до прокуратури, оскільки нібито викладені факти не відповідають дійсним обставинам. Суддя зобов’язала прокурора змінити обвинувальний акт. Бабуся потерпілої дівчини, яка представляє її в суді, тоді теж підтримала повернення документа, але лише в єдиному пункті — щоб уточнити, що діти лежали не на проїжджій частині дороги, а на узбіччі. Прокурор добре «попрацював» і змінив усе так, як вигідно Сергію Барану.

«Проти мене дві «машини» — прокуратура і суд»

— Прокурор мав би доводити вину підсудного, а він витягує Барана — це вже незрячому видно. А суддя ніби й намагається діяти в рамках закону, але тонко все «обкручує» проти мене, — ледве стримує емоції пан Володимир. — Прокурор заперечував необхідність повернення обвинувального акта, навіть оскаржив ухвалу в апеляції, але там залишили ухвалу в силі. Це хитра гра на публіку! Проти мене працюють дві «машини» — прокуратура і суди. Відробляють… Пів року справа лежала в прокуратурі, лише в липні цьогоріч відбулося засідання, але знову без нашої участі. Повідомлення я отримав лише про засідання, призначене на 5 серпня, але воно не відбулося, бо не приїхала мати Юрія. Вона не особливо хотіла ходити до Шумського районного суду, жодного слова там не промовила, жодної сльози не зронила…  А все через «гонорар» у вигляді квадратних метрів… На власні вуха я чув, як тесть підсудного підказував їй, як поводитися в суді. А я сина не продам! Ніколи! На останньому засіданні я клопотав про відвід судді, але в мене не прийняли усне звернення. Адвоката наразі не маю — важко знайти порядного, якому міг би довіритись. Маю багато запитань до судді, але вона відмовляється пояснювати свої дії. Передусім хотів би дізнатися, чому провела важливе слухання без мене і повернула обвинувальний акт. У секретаря суду взяв копію «оновленого» обвинувального акта. Тиждень відходив від засідання, а потім сів читати і був приголомшений! Прокурор зробив усе, як треба підсудному: підвів до того, що Баран нібито був тверезий, що в момент аварії падав сніг (посилається на дані Гідрометцентру), хоча опадів того вечора не було, що діти лежали по дорозі. Буду це оскаржувати, адже є свідки, які підтвердили слідству, що Баран перед тим вживав алкоголь, що дітей відкинуло на узбіччя. Якщо вони будуть змінювати в суді покази, мають розуміти, що за це теж є відповідальність. До речі, коли я двічі не був на засіданнях, бо не отримав повісток, прокурор звертався до районної прокуратури, щоб перевірили, чи я проживаю у селі. Я був здивований, коли до мене прийшли з таким запитанням з сільської ради. Адвокат підсудного неодноразово хотів позбавити мене статусу потерпілого. Для них я, як кістка в горлі. Та я не мовчатиму! Готую скарги до Верховного Суду, СБУ, Генпрокуратури, президента. Ітиму до кінця, яким би важким не був шлях. Заради свого єдиного сина…