«Тепер не 17-ий рік двадцятого століття, і не розгул жовтневої революції, однак внуки Леніна — за духом — погрожують розправою, а тому захистимо свою святиню. Кому не байдужа доля Свято-Успенської Почаївської лаври, нашої православної української святині, будьмо готові її захистити. Додатково постараємося вас проінформувати, коли приїхати…» — таке панічно-нагнітаюче звернення намісника Свято-Успенської Почаївської лаври митрополита Володимира (Мороза) вивішено у святині упродовж останніх тижнів, відколи почався процес надання Томосу Українській православній церкві. Судячи з цього, керівництво лаври не готове підтримати прагнення українців щодо незалежної церкви. Час від часу з’являється інформація, що з лаври тихцем хочуть вивезти цінності, але наразі місцеві мешканці не помічали надмірного руху біля святині. Що буде з Почаївською лаврою після отримання Українською православною церквою автокефалії? Які нині настрої серед ченців лаври? Яка позиція щодо нинішніх доленосних церковних подій почаївчан? Своїми думками з приводу цього з «НОВОЮ…» поділився місцевий громадський діяч, який давно вболіває за долю лаври, голова Почаївського осередку Всеукраїнського об’єднання ветеранів Тимофій Палій.

Почаївська лавра 200 років у руках Москви      

— Почаїв — специфічне містечко, адже споконвіку життя мешканців тісно пов’язане з лаврою, — розповідає Тимофій Павлович. — Наші люди бережуть святиню, гордяться нею. Почаївчани рятували лавру під час Першої світової війни, а в період гоніння церкви, наприкінці 50-их-початку 60-их років минулого століття, навіть кидалися під колеса автівок КДБ, щоб не дозволити закрити святиню чи перетворити її в музей. Власне, тому в Почаївській лаврі завжди молилися. Наша святиня від початків була підпорядкована Вселенському патріарху, проте з 1713 до 1831 року почаївський монастир належав до греко-католицької церкви, там жили монахи чину святого Василія Великого. Московській церкві лавра була передана 25 жовтня 1831 року. Це було зумовлено третім поділом Речі Посполитої, коли наші землі перейшли до Російської імперії. Відтоді майже два століття Почаївська лавра — в підпорядкуванні сусідньої країни, яка нині веде війну проти України. Основні будівлі лаври були зведені за часів служіння там греко-католиків або, як їх тоді називали, уніатів. Допомагав розбудовувати святиню меценат Микола Потоцький, який похований у крипті під церквою. Під час польського повстання Почаївська лавра підтримувала поляків, тому коли на наші землі прийшли росіяни, їм довелося ввести у василіанський монастир три (!) тисячі війська, щоб прихопити у свої руки. Нині, видається, знову потрібно вводити військо, щоб повернути українську святиню українцям…

Вигнання проукраїнського митрополита Якова

— Прочитавши чимало історичних книг, документів, знаю, що Росія силою взяла Почаївську лавру. Якщо про прихід василіан до лаври навіть нема точної дати, бо їх люди сприймали позитивно, то протилежне знаємо про московське підпорядкування, — зазначає почаївчанин. — Російська церква насаджувала свої порядки, вела і веде цілеспрямовану ідеологічну роботу. У 1963 році у нашій святині залишився з десяток-другий монахів. Наприкінці 60-их років почалося насильне вивезення істинно віруючих прочан, які жили при лаврі. Пригадую, дехто із місцевих хвалився, що вивозив прочан. Моя мама була набожна, допомагала калікам при лаврі. Прийшла одного дня, а убогих нема. За якийсь час дізналася, що їх вивезли до лісу за Дубном. У лавру натомість засилали «ченців», які негідною поведінкою дискредитували церкву. Не знаю, чиї це були агенти, але всі в Почаєві добре знали, що вони їздили на гульки, пиячили… Та згодом радянська влада взялася насаджувати через церкву свою ідеологію. Для цього у 1988 році з лаври знову вивезли ревних ченців, а туди доправили «десант». Коли Україна стала незалежною, зайшла мова про надання автокефалії, з Почаївської лаври вигнали митрополита Якова, який підтримував Філарета. Це було грубе, насильне вигнання серед ночі, митрополитові навіть не дали змоги зібрати свої речі, його оголосили розкольником.

Тиждень тому з’явилося звернення намісника лаври Володимира про «внуків Леніна». Диво з див: тих, хто бореться за Українську церкву, владика називає нащадками Леніна. Але ж ми знаємо історію, тому серце обливається кров’ю через таке ставлення до українців… Московські представники у лаврі знищили все, що нагадувало про минуле святині. Колись малим я приходив з мамою до лаври, бачив статуї Матері Божої та Ісуса, які були з часів греко-католиків, потім їх перенесли, а тепер від них і сліду нема. Був у лаврі й напис про коронацію ікони Почаївської Матері Божої — заштукатурили. На монашому кладовищі по вулиці Липовій могили католицьких священиків майже зрівняні з землею, натомість поховання православних ченців неабияк доглянуті.

«Ти нє воін, ти — убійца!»

— Після вигнання митрополита Якова намісником Почаївської лаври став ієромонах Феодор (Гаюн), а з 1996-го і донині — митрополит Володимир, — продовжує розповідь Тимофій Павлович. — Митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій (Генсицький) активно долучився до зміни керівництва Почаївської лаври. Знаємо, що на початку 90-их він поставив підпис під документом про автокефалію Української православної церкви, але згодом відкликав свій підпис. Я десятки разів слухав науки митрополита Сергія, у кожній проповіді він акцентував на «істинній вірі», «істинному православ’ї», які, за його словами, ми повинні берегти навіть ціною свого життя. А істинне православ’я у його розумінні — це московське. Не знаю, чи він справді так вважає, чи тільки змушений був говорити через тиск, але факт є фактом. Почаївська лавра має окреме підпорядкування предстоятелю УПЦ (МП), це — держава в державі. Думаю, що у лаврі бувають представники Росії, хоча цього ніхто не афішує. У 2009 році до Почаєва приїжджав Московський патріарх Кірілл. У нашій лаврі шанували митрополита Володимира (Сабодана), але коли він в останні роки свого життя почав заявляти про необхідність об’єднання церков в Україні, духовенство почало обливати його брудом, «з’їло» живцем. У 2013 році митрополит Сабодан приїжджав до нашої лаври на відкриття Преображенського храму, був у інвалідному візку, йому вже було важко говорити. Я тоді запитав лаврського прислужника про позицію митрополита щодо церкви в Україні. «Старий вже з розуму зійшов…» — з насмішкою відповів той.

Під час Майданів Почаївська лавра притихала, хоча настрої там завжди були проросійські. Кожна церква повинна певним чином іти за державою, а тут навпаки — відверто проти держави… «Ти нє воін, ти — убійца!» — сказав на сповіді «батюшка» одному з почаївських учасників АТО. Мені особисто скаржилася мати цього хлопця. У Росії православна церква освячує танки, а в нас вважає наших захисників «братоубійцамі». То виходить, що «брат» має благословення стріляти у нас, а ми захищатись — ні. Хіба це церква?.. Це політичний департамент, до того ж — наступальний і агресивний.

Московська церква бореться не за спасіння людських душ, а затягує їх в «русскій мір» Кірілла, сіючи розбрат серед українців. Сумніваюся, що в російській церкві є бого-
боязнь, там є наказ, який повинні виконувати. Намісник Почаївської лаври раніше заявляв, що «прийдуть ющенківці й будуть вирізати москалів та іудеїв». Одних вірян обурювали такі заяви, інші — сприймали на віру. Але протягом останнього року намісник лаври мовчав, його проповіді були тільки про Євангеліє. Ми думали, що тривають внутрішні роздуми. А два тижні тому ченці організували хресний хід Почаєвом, намісник лаври закликав не визнавати Томосу та рішень Вселенського патріархату, бо «єдина правильна церква —  це ми», тобто… Москва. У лаврі є багато брошур про те, що «розкольників» не визнає світ, а нині, коли українську церкву визнають інші церкви, то кажуть, що вже й Вселенський патріархат неправий…

10% почаївчан — фанати «верхівки» лаври

— Намісник Почаївської лаври Володимир родом із Буковини, звідки й предстоятель УПЦ (МП) митрополит Онуфрій. Подейкують, що коли намісника лаври хотіли перевести в інший монастир, то він сказав, що хіба… вперед ногами. Не думаю, що тепер він би погодився добровільно піти з Почаєва. Його політика завжди була спізвучна з московською. Якщо митрополит Володимир — виконавець команди Москви, то він — відмінний виконавець. У Почаївській лаврі нині багато земляків намісника. Навіть курсує прямий автобус «Чернівці — Почаїв». Звідти до лаври приїжджають робітники. Багато почаївчан теж працюють у лаврі, але скаржаться, що їх беруть на низькооплачувані роботи, що панує дискримінація. Саме тому почаївський люд не особливо поважає владику Володимира. Із восьми тисяч населення Почаєва знайдеться сотня-друга фанатів намісника, але це переважно люди залежні від лаври. Вони керуються не совістю, а страхом. Важко пояснити почаївські реалії: серед місцевих є щирі патріоти України, які виступають проти московської церкви, хоча й відвідують лавру. «Не до Володимира іду і не до Філарета, а до церкви», — так каже більшість. Понад 60% почаївчан інертні щодо політики церкви, якщо завтра святиня стане українською — далі ходитимуть, 10% — вболівають за українську церкву, а 10% — відстоюють московську, решта містян — байдужі. На околиці Почаєва є капличка УПЦ КП, люди й туди ходять на богослужіння.

У Почаївській лаврі нині понад 200 ченців. Кажуть, що кілька років тому знову була «ротація». Як тільки помічають, що чернець прихильний до українства, — відразу відправляють з монастиря. ФСБ не так працює, як «поставлені» у лаврі. Хоча просочується інформація, що навіть при такому контролі третина нинішніх ченців готова перейти в українську церкву. Це, мабуть, і непокоїть керівництво лаври. Останнім часом на базарчику біля лаври чомусь побільшало старців, які розмовляють російською. Місцеве населення стовідсотково україномовне. З чим пов’язана поява приїжджих, не важко здогадатися…

Лавра належить вірянам, а не наміснику

— З намісником Почаївської лаври ніхто з місцевих не дискутує, бо він не стане говорити, якщо чує, що хтось має проукраїнську позицію, — каже Тимофій Палій. —  Сотні почаївчан, які працюють у лаврі будівельниками, прислугою, кухарями, воліють тримати язик за зубами щодо ситуації у святині, бо бояться втратити робоче місце. Лавра веде масштабні будівельні роботи, має потужну новітню техніку. Нині будують святі ворота, закінчують мозаїку в Преображенському храмі. Усе це роблять за пожертви прочан та мешканців Почаєва. Лавра має величезні надходження. Якось я записував імена рідних на спомин у службі, то бачив, як переді мною одна людина дала пожертву 8 тисяч гривень, інша — понад 20 тисяч. За ці щедрі пожертви розбудовують святиню. Варто лише глянути на Преображенський собор — яка це велична будівля, яке дороге оздоблення, там працювали італійські майстри. Раніше на лавру давали пожертви й політики. Так, у Почаєві були Леонід Кучма, Віктор Янукович. Коли свого часу Янукович приїжджав до лаври, то виділив 50 млн. гривень. За ті гроші було зведено багатоповерхівку, куди виселили людей, що жили у лаврських будівлях, а ті будівлі повернули святині. За це лавра теж прислужилася владі. Під час президентських виборів, кажуть, з лаври КамАЗами вивозили агітаційні матеріали. Монастир має прекрасну друкарню. Почаївська влада теж певним чином залежна від лаври, бо, скажімо, звертається з проханням прогорнути сніг, щось перевезти, надати техніку…

Почаївську лавру в усі часи посилено охороняють. Про наглядачів святині поширюється чимало чуток, бо ж невідомо, хто вони і звідки. Тепер хоч менше «ріже око» їхня форма, а раніше стояли «казакі» в черкесках, з лампасами, з кийками… Соромно було глянути: прийшли боронити православіє, а навіть перехреститися не вміють. Було, що охоронець стояв біля самої ікони Божої Матері, інший  — посеред церкви спиною до вівтаря. Люди обурювалися через це, тому їх забрали.

З лаври відверто виганяли «раскольніков», яких визначали «на око». Одного разу й мене деякі люди випхали з храму. Утім, мене це не засмутило, бо знаю, що борюся не з лаврою, не з церквою, а з політикою в церкві. Російська церква — це лише зовнішнє набожництво: головне хреститися розмашисто, мати хустку на голові, а духовенство крутить канонами, як циган кіньми. Зрозуміло, що в лаврі через Томос триватиме гостра внутрішня боротьба. Але зміни відбудуться! Якщо ченці лаври мають здоровий глузд і розуміють, що триває війна не за канонічність, а за владу Москви, то наполягатимуть на переході до Української церкви. Ніхто з почаївчан не планує наступати на лавру, не буде захоплювати храм, все має відбуватися цивілізовано. Доречно було б нині створити робочу групу з місцевих вірян та представників  громадськості, яка б вела перемовини з духовенством. За сприяння Віктора Януковича Почаївська лавра була передана в безоплатну оренду УПЦ (МП) до 2052 року, проте, думаю, уряд може нині розірвати цю угоду. Почаївська лавра була, є і буде православною святинею українського народу, і я впевнений, почаївчани вбережуть її від путінських емісарів у рясах.