«Слышал после всенощной, что там какая-то «партия гуцулов» агитировала, чтобы у нас все было не так, как у москалей… Хочется послать их по-доброму на их родные полонины сосать родные смерички да в трембиты дуть», — за такий допис у Фейсбуці двічі судили ректора Почаївської семінарії Іова Смакоуза. Проте все легко «зійшло з рук» архиєпископу УПЦ московського патріархату за таке зовсім неканонічне висловлювання. Бо хто на Кременеччині насмілився б відправити ректора за ґрати?! Московські батюшки могли б за таке «грєховноє дєяніє» навіть анафему накласти. Незважаючи на кровопролитну війну в Україні, яку розпочала росія, на Кременеччині та й загалом на Тернопільщині досі толерують «гундяєвській секті».
«Образив не лише партію, а й всіх галичан»
Скандальна історія ректора Іова Смакоуза — давня, але у контексті нинішньої війни і антиукраїнської позиції московської церкви актуалізувалась. Інцидент трапився більше трьох років тому. 29 листопада 2019-го року активісти «Української Галицької партії» проводили у Почаєві акцію «Різдво зі світом», спрямовану на підтримку святкування Різдва Христового 25 грудня. Молодь збирала підписи серед мешканців Почаєва. Все відбувалося мирно і спокійно, проте у відповідь на захід ректор семінарії розмістив на своїй сторінці у Фейсбуці злісний коментар. У соцмережі архиєпископ користувався псевдонімом Viktor Job, але на заставці профілю була його світлина. «Перли» про «сосать смерічки» здивували й обурили багатьох користувачів.
Донеслося «послання» ректора семінарії і до учасників акції «Різдво зі світом». Неприйнятність таких висловлювань, та ще й з боку духовної особи, спонукала представників «Української Галицької партії» звернутися з позовом до суду. Утім, активістам не вдалося достукатися ні до суду першої інстанції, ні до другої, щоб змусити ректора усвідомити неприпустимість таких вибриків. У позовній заяві вони зазначали, що публічний допис ректора — брутальний, непристойний, завдає шкоди діловій репутації партії. Активісти просили в суді елементарне — зобов’язати архиєпископа публічно вибачитись.
— Спершу ми написали заяву в поліцію, надіслали листа в Міністерство культури, проте не було жодного зрушення в розслідуванні справи. У березні 2020-го ми звернулися до суду. Слухав справу Кременецький районний суд. У той період почався спалах коронавірусу, тож розгляд відбувався мляво, через онлайн зв’язок, — розповіла “НОВІЙ…” представниця «Української Галицької партії» Ірина Моряк.
— Ректор Почаївської семінарії Іов Смакоуз не з’являвся на засідання. Від його імені виступав захисник. Суд першої та другої інстанцій відмовив нам у задоволенні позову, мовляв, поширена архиєпископом інформація не містить даних про «Українську Галицьку партію». Все ж очевидно, але, як виявилося, не для суду. Під час слухання справи ми намагалися донести, що своїми словами архиєпископ образив не тільки нас, а й всіх галичан, зокрема, й гуцулів, що є неприпустимим. Кожен має право на релігійну і культурну приналежність, якщо це не несе загрози іншим і державі. Чого не можемо сказати про московський патріархат… Лише зараз слідство повернулося до тієї справи, але, на жаль, суд знову дуже лояльно підійшов до винесення покарання ректору. Наша партія виступає за повну заборону московського патріархату в Україні, який несе загрозу нашій державі.
За нелюбов до українців — 8500 гривень штрафу
9 грудня 2022-го року ректору Почаївської духовної семінарії Іову оголосили підозру, а 4 січня цього року Кременецький суд заслухав справу і відразу ж оголосив вирок. Але попри серйозність інкримінованого злочину, призначив м’яке покарання.
«Архиєпископ поширював через соцмережі дописи, якими принижував національну честь та гідність українців. Своїми діями сприяв розпалюванню релігійної ворожнечі та ненависті. Ректор використовував анонімний профіль у Фейсбуку, а для підготовки своїх публікацій користувався наративами російських пропагандистів», — повідомляла СБУ після обшуків.
Ректору повідомили про підозру за ч.1 ст. 161 КК України — порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної, регіональної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. Цього разу архиєпископ Іов діяв завбачливо, розуміючи, що за інкримінованою статтею «світить» до трьох років тюрми. Уже 26 грудня ректор уклав угоду з прокурором про визнання винуватості, в якій було окреслено міру покарання — штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суддя Кременецького районного суду Наталія Шульгач винесла поблажливий вирок. Суд визнав Іова Смакоуза винуватим у вчиненні злочину і оштрафував на 8500 гривень. Ще ректора зобов’язали сплатити 9061 гривню за експертизи. До речі, про знайдену в ректора проросійську літературу — ні слова. Суд лише вирішив, що СБУ має знищити книги. До слова, всі назви і навіть сумнозвісну цитату архиєпископа у вироку приховали. Як і приховала суддя своє прізвище.
Навряд чи грошове покарання сильно змінить внутрішню позицію архиєпископа московського патріархату. Загроза проросійських настроїв у Почаївській лаврі та в довколишніх селах, де служать батюшки московського патріархату, залишається й далі. Чи вдасться раз і назавжди викоренити «русскій мір» із наших теренів, залежить як від керівництва області, так і від вищого державного.
— Ректора-ефесбешника Почаївської семінарії оштрафували аж на 8,5 тисячі гривень за розпалювання ворожнечі. З такими «штрафами» ми будемо виганяти московську нечисть з українських святинь ще пів століття. Три роки ми добивалися справедливого розслідування і покарання ректора. Може, вже настав час нарешті заборонити московський патріархат в Україні?! — висловили обурення представники «Української Галицької партії» у Фейсбуці.
Що відомо про архиєпископа Іова Смакоуза?
Архиєпископ Іов (справжнє ім’я Смакоуз Віктор Федорович) народився 19 лютого 1964 у Почаєві у сім’ї священника. Закінчив Ленінградську духовну семінарію та Санкт-Петербурзьку духовну академію. 25 серпня 1991-го висвячений в сан диякона у целібаті, а 27 серпня того ж року — в Києво-Печерській лаврі в сан ієрея. Викладав у Київській духовній семінарії та академії. Був помічником інспектора, секретарем Правління семінарії, з 1992 — секретар Наукової Ради академії. Керував академічним храмом Різдва Пресвятої Богородиці, що на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.
З 1995 — протоієрей. Звершував служіння у різних київських храмах. 17 квітня 1997-го у Києво-Печерській лаврі пострижений в чернецтво з іменем Йов на честь преподобного Йова Почаївського. Направлений на Херсонську кафедру. З 30 березня 1999-го — єпископ Сумський та Охтирський УПЦ МП. 20 квітня 2005-го призначений єпископом Каширським, вікарієм Московської єпархії у Канаді. З 31 березня 2009-го до 5 березня 2010-го року тимчасово керував парафіями Московської патріархії у США. 25 вересня 2018-го року призначений єпископом Шумським, вікарієм Тернопільської єпархії і ректором Почаївської семінарії. Отримував ордени з рук патріарха московського кіріла. Іов Смакоуз давав кілька інтерв’ю як у Канаді, так і на посаді ректора. Всі вони підточені під «канонічність» російської православної церкви і меншовартість українства.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Іов Смакоуз, Почаїв, ректор семінарії, суд
