Вівторок, 05 грудня 2023
• «Піккардійська терція» запрошує на чарівний різдвяний концерт у Тернополі • «Подаруй Миколая солдату»: в Тернополі відбудеться благодійний захід • Свято-Миколаївський собор у Кременці повернули у власність держави • СБУ проводить обшуки у Почаївській лаврі УПЦ (МП) • “Був нянем для всіх лемків”. Не стало Олександра Венгриновича • Чай зі смаком перемоги • Тернополян запрошують стати помічниками святого Миколая • Скільки економлять тернополяни в утеплених будинках? • Хатина святого Миколая біля скельного монастиря на Тернопільщині • Зворушлива зустріч дошкільнят із воїном у Козовій • «Росіяни брешуть, що знищили нашу бригаду, а ми й далі виганяємо ворога» • Багато тепла від Багатківців для воїнів • Які фактори впливають на репродуктивну функцію українських жінок і чоловіків? • Туризм попри ракети над головою • Михайло Головко під домашнім арештом • Тернопіль готовий до зими • Пральня у… дзвіниці храму в Теребовлі • Тернопільські актори зворушливо зустріли свого колегу з війни • У Бережанах одружився військовослужбовець • 100-річний ювілей святкує мешканка Теребовлянщини
«Скільки зможу – стільки буду в’язати!»

Автор: Опубліковано: 18 Лютого о 10:00 57


87-річна Михайлина Ленчишин зі Слобідки в’яже шкарпетки на фронт.


Фото: Суспільне.

Лицьова, виворітня, лицьова, виворітня – миготять спиці, тягнеться нитка, петля за петлею — 87-річна Михайлина Ленчишин із села Слобідка, що на Теребовлянщині, в’яже теплі шкарпетки бійцям на фронт. Зір – навіть на дев’ятому десятку – не підводить, хоча, зізнається бабця Михайлина, в’язати може вже навіть із заплющеними очима – звикла за багато років. Руки – ті іноді втомлюються, болять – дається взнаки багаторічна важка сільська робота. «Але руки поболять і за трошки відходять, а солдатам там, в окопах, набагато важче, – каже жінка. – Наші люди фронту помагають, хто як може, і я теж роблю те, що годна. Показували хлопців, що вони мерзнуть, і мені прийшла така думка: в’язати. Вдома було трохи ниток, і я почала це робити. В’яжу лише шкарпетки, бо більше не знаю, в чому їм зручно ходити, а так най ноги солдатам нашим гріють. Я їх грію, а мене – Бог…».
– Мама в’яже шкарпетки на фронт ще з початку війни, – розповідає син пані Михайлини Йосип Ленчишин. – Вона родом із сусіднього села Долина, але все своє життя прожила тут, у Слобідці. Малою ще застала війну й німецьку окупацію… Працювала на фермі дояркою, потім у ланці на буряках – увесь час у важкій сільській роботі. Тата не стало ще майже тридцять років тому, і вона фактично сама нас, трьох синів, виростила, на ноги поставила. Старший брат Ярослав живе на Одещині, він – художник, різьбяр, іконописець, свого часу працював у художній майстерні в Теребовлі, середульший Михайло – будівельник, живе на Зборівщині, а я залишився тут, біля мами. Творча жилка у нас усіх – я працюю з каменем, а ще огранюю слово – пишу пісні, на весну готую до виходу свою нову збірку.
Мама багато в’язала і раніше – і мені, і братам та невісткам, і онукам та правнукам – має і тих, і тих аж п’ятеро, і людям у нашому селі в’язала дуже багато… Аж якось дивлюся – а вона так багато пар шкарпеток нав’язала… «А то кому стільки, хто ж в них буде ходити?» – питаю її. «А то я на войну, все думаю, як там діти мерзнуть, може, хтось би їм передав», – мама мені на це.
Після ста пар уже й перестали рахувати, скільки вона шкарпеток сплела. Пані Наталя Михно – директорка Княжої Теребовлянської Книгозбірні, допомагає нам, привозить нитки – пряжа нині не з дешевих, а готові шкарпетки передає волонтерам, які везуть їх на Схід нашим військовим. Передавали на Миколая теплі подарунки солдатам, тепер готуємо нову партію. Люди вже трохи знають, що мама плете для фронту – особливо після того, як вона отримала кілька подяк від волонтерів, нам передали листа із подякою за небайдуже серце від ГО Спілки бійців та волонтерів АТО «Сила України», то через бібліотеку і Наталю Володимирівну передають нам теплі в’язані речі, які вона розпускає, перетворює їх на клубочки ниток, з яких згодом і плете. Слухає радіо, дивиться по телевізору новини з фронту, переживає, уболіває… Коли до нас уперше приїжджали журналісти знімати сюжет про неї, аж знітилася – не вважає, що робить щось надзвичайне, тому й не дуже охоче з журналістами спілкується. Каже: «Та нащо мене до телєвізії брати, я зв’язала і передала, хай хлопці собі ходять. Скільки зможу – стільки буду в’язати…»


Джерело: НОВА Тернопільська газета

Нещодавно опубліковане

З вірою у ЗСУ та різдвяним настроєм! Відома вокальна формація «Піккардійська Терція» вирушає у великий всеукраїнський різдвяно-новорічний благодійний тур, аби разом із шанувальниками відзначити найсвітліші та наймагічніші дні року, а також допомогти нашим Збройним силам, адже усі концерти туру будуть благодійними, повідомили організатори Clever Production...


Рубрика: , Опубліковано: о 23:04


«Подаруй Миколая солдату» — захід під такою назвою проведуть сьогодні, 2 грудня, в Тернополі. Організовує благодійний вечір ГО «Країна рівності і правди»...


Автор: Рубрика: , Опубліковано: о 12:00


Від самого ранку працівники поліції та інших правоохоронних органів працювали у Кременці, забезпечуючи виконання судового рішення щодо повернення Свято-Миколаївського собору в державну власність...


Рубрика: , Опубліковано: о 15:08


Служба безпеки проводить слідчі дії на території Почаївської Успенської лаври УПЦ (МП). Обшуки проходять у межах кримінального провадження щодо причетності керівництва Лаври до розпалювання національної ворожнечі та ненависті...


Рубрика: , Опубліковано: о 14:56


Сьогодні відійшов у засвіти славний тернополянин і лемко Олександр Венгринович – громадський діяч, багаторічний голова всеукраїнського товариства “Лемківщина”...


Рубрика: , Опубліковано: о 21:18



Теми дня
3 Грудня
2 Грудня
30 Листопада
29 Листопада
28 Листопада
27 Листопада
22 Листопада