Середа, 22 січня 2020
• Заливне з індички від Євгена Клопотенка • У 42 роки – 20 дітей! • Бунт у королівстві? • Новітня практика інвестиційних угод, впроваджена у Тернополі, є прикладом для багатьох українських міст • Помер найменший чоловік у світі • 20 облич’2019: Віталій Гринів • Новий парк за проєктом молодих тернопільських архітекторів таки буде! • Юліанна Туницька посіла п’яте місце на ІІІ зимових Юнацьких Олімпійських іграх • Вчителька з Тернопільщини поскаржилася на борг по зарплаті, а… стала фігурантом службового розслідування • Реформа середньої освіти в Україні: все, що треба знати про новий закон • Продавали підроблені документи через інтернет… • Націю поважають у світі тоді, коли вона поважає себе і своїх героїв • Ірина Мацко розповість про «Секрети українського щастя» • Критерії вибору найкращого взуття для бігу • На що звернути увагу при виборі настільної лампи? • Тіла загиблих в Тегерані українців повернули на Батьківщину • 20 облич’2019: Анастасія Бачинська • Загадкова смерть студентки з Нігерії • Учні Тернопільського ліцею №21 заспівали разом із ТНМК • На судове засідання по справі вбивства Віталія Ващенка знову не прибув жоден свідок…
Украдене членство

Опубліковано: 8 Листопада о 18:00 14


Україна могла би стати членом НАТО ще 2008 року, але цієї можливості її позбавила Юлія Тимошенко.


Архіви не горять. Щойно лідерка «Батьківщини» вкотре заговорила про необхідність членства в НАТО, як у соціальних мережах відшукали десятилітньої давнини статтю в авторитетному тижневику «Дзеркало тижня». В ній розповідається, як тодішня прем’єр-міністр вставляла палиці в колеса тодішньому президентові, який щиро прагнув отримати План дій щодо членства в НАТО. Тоді Юлія Володимирівна хіхікала з Путіним, виношувала ідею широкої коаліції з Януковичем і загравала з проросійськими виборцями, щоб заручитися їхньою підтримкою на президентських виборах. «Ширки» не сталося, вибори вона програла, а країна залишилася беззахисною сам на сам з агресивною Росією.

Якщо наша країна і мала якісь шанси отримати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) на саміті альянсу в Бухаресті у квітні 2008 року, то після візиту Юлії Тимошенко до Брюсселя вони розтанули остаточно…
Укотре вибір шляху розвитку країни та реалізація одного з її стратегічних завдань виявилися заручниками досягнення цілей особистих, а кон’юнктурне рішення однієї людини одним махом перекреслило результати багатомісячної роботи десятків людей.
І в цьому сенсі роль Юлії Тимошенко в історії розвитку відносин України з НАТО мало чим відрізняється від ролі Віктора Януковича, який відвідав штаб-квартиру альянсу восени 2006 р. і зірвав отримання Україною ПДЧ на саміті в Ризі. Правда, Віктор Федорович був послідовним у своїх діях і жодних листів на ім’я натовського генсека разом із президентом і спікером не підписував…
Юлія Володимирівна свій підпис під відомим «листом трьох» поставила і, судячи з усього, вирішила, що на цьому її зобов’язання, зафіксовані в коаліційній угоді щодо натовського питання, закінчуються. Попри цілком чіткі директиви глави держави, видані прем’єру напередодні візиту до Брюсселя, зустрічі з генсеком НАТО і членами Північноатлантичної ради в її офіційній програмі не значилися. Замість Тимошенко відвідати штаб-квартиру альянсу збирався віце-прем’єр із питань євроінтеграції Григорій Немиря. І, попри отримані вранці у вівторок запевнення Г.Немирі, що Тимошенко все-таки проведе «протокольну зустріч» із генсеком НАТО, ввечері журналісти, які вже сиділи в літаку в очікуванні прем’єра, все ще гадали: чи не вистрибнула Юлія Володимирівна дорогою з машини, щоб не опинитися в штаб-квартирі НАТО, або чи не залишилася вона чекати на Немирю в авто, поки той замість неї зустрінеться зі Схеффером і послами країн — членів альянсу.
Для таких підозр було досить підстав: упродовж усього візиту і сама Юлія Володимирівна, і члени її команди всіляко уникали запитань з приводу зустрічей у НАТО і, тим більше, щодо ПДЧ. Спроба ж Григорія Немирі пояснити відсутність від початку в програмі прем’єра пункту про відвідини штаб-квартири альянсу труднощами узгодження графіків єврокомісарів, натовського генсека і надзвичайною насиченістю програми візиту не могла задовольнити навіть тих, хто не надто обізнаний у дипломатичних тонкощах.
Отже, річ аж ніяк не у графіках, а в позиції Тимошенко щодо натовського питання. Тимошенко, напевно, могла б переконати навіть деяких перших осіб держав, які скептично ставляться до українських євроатлантичних амбіцій. Могла б, але не хоче.
Озвучувані нею на всіх брюссельських зустрічах і прес-конференціях аргументи є такими: натовське питання надто болюче для нашої країни, воно спричиняє великі внутріполітичні ускладнення та розколює українське суспільство. Тому «поглиблення відносин із НАТО має проходити не революційним, а еволюційним шляхом — крок за кроком». І на нинішньому етапі Україні потрібна публічна багатостороння дискусія щодо участі країни в колективних системах безпеки, а також широка інформаційна кампанія щодо НАТО.
Однак при цьому Юлія Володимирівна жодного разу не висловила своєї особистої думки ні з приводу НАТО, ні з приводу того, чи повинна Україна прагнути стати його членом. Навіть у Європарламенті, демонстративно намагаючись відповідати на всі запитання євродепутатів, які приймали її більш ніж прихильно, ЮВТ проігнорувала запитання представника Болгарії, котрий наївно поцікавився, чи може Тимошенко в ході цієї «публічної багатосторонньої дискусії», яку вона описує, особисто звернутися до українського народу і пояснити, що вступ до НАТО — у його, народу, інтересах.
Але ми й самі знаємо відповідь: не може. Тому що це не в її, Тимошенко, інтересах. У Брюсселі, відкидаючи можливість для України приєднатися до ПДЧ в Бухаресті, вона йшла своїм «еволюційним шляхом — крок за кроком». Один крок — у бік Москви, куди їй доведеться їхати через три тижні й на два фронти вести боротьбу за зміну схеми газопоставок. Другий — у бік Партії регіонів, підтримка якої їй, не виключено, дуже скоро буде потрібна в боротьбі з президентом. Третій — на електоральний Схід, чиї симпатії їй як повітря потрібні для реалізації головної мети…
Президент Ющенко тепер щосили намагається виправити ситуацію, зокрема й із допомогою глави Білого дому, який скоро піде зі своєї посади. Та хоч би скільки він повторював хороші фрази про те, що «Україна послідовно йде до досягнення своєї стратегічної мети — повної інтеграції в НАТО», у міжнародного співтовариства є всі підстави сумніватися в цій «послідовності». Український політикум, як і раніше, демонструє повне нерозуміння того, чим є альянс і, головне, що може дати Україні членство в ньому. Яку інформаційну роботу з населенням може проводити влада, яка сама не знає, навіщо їй НАТО? Хто і з ким дискутуватиме — Тимошенко з Богословською й Вітренко?

«Дзеркало тижня», 1 лютого 2008 року


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки:

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

Холодець або заливне – ще одна святкова зимова страва, що не поступається за популярністю салату «Олів’є»...


Рубрика: , Опубліковано: о 18:00


Британці Сью Редфорд лише 42 роки, але вона вже встигла стати мамою аж 20 разів...


Рубрика: , , Опубліковано: о 16:00


Принц Гаррі розпочинає життя по-новому...


Рубрика: , , Опубліковано: о 14:00


Інвестиції у всьому світі сприймаються як важлива складова економічного та соціального розвитку міст...


Рубрика: Опубліковано: о 12:00


Хагендра Тапа Магара пішов із життя в Непалі. Йому було 27 років ...


Рубрика: Опубліковано: о 11:00



Теми дня
21 Січня
20 Січня
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео