Субота, 29 лютого 2020
• Йожефу Сабо – 80! • З 1 березня в Тернополі можна зареєструвати дитину у школу через електронну чергу • 14-річна матуся з Тернопільщини залишилася сама з дитиною… • Як тернополяни весну зустрічатимуть: з концертом, майстер-класами і навіть квестом! • Настя Бачинська здобула «бронзу» на Кубку світу • Холод рекорду не завада • «Простіть!» – благала дружина водія на похороні…» • Українська команда здобула золото на чемпіонаті Європи з біатлону в Білорусі • У Тернополі відбувся міжнародний турнір із футзалу пам’яті полковника СБУ Руслана Муляра • «Уханьська евакуація» – свідчення повної професійної непридатності центральної влади • Породілля з Борщова звинувачує лікарів у смерті дитини • «Євробачення’2020»: український «соловей» на роттердамській сцені • Підозрюваних у підпалі автомобіля Романа Довбенка перевірили на поліграфі • Олена Підгрушна виграла для України єдину медаль • «Happy Birthday, Mr. President!» • У Збаражі отруїлися 25 студентів • Фатальна аварія через ожеледицю • Відомі тернополянки — у сукнях від Роксолани • Ф’юрі знову король! • В очікуванні пандемії коронавірусу: головне – виграти час
«Виготовляємо дерев’яний декор і садимо молоді деревця»

Автор: Опубліковано: 16 Січня о 16:00 2643


Подружжя Настя і Богдан Осифи з Копичинців творять свою «дерев’яну історію».


Настя і Богдан.

Випалена на дерев’яних зрізах історія Різдва — Ісус в яслах, Богородиця з Йосифом, пастушки, три мудреці, зірка, що вказує шлях, а ще — дерев’яні підсвічники, вази зі скляними колбами… Власне деревина додає особливого настрою в різдвяному дискурсі, бо ж святий Йосиф був столяром. Такі й інші дивовижні речі виготовляє подружжя Настя і Богдан Осифи з Копичинців.
Три роки тому Богдан уперше виготовив дерев’яні ялинкові прикраси. Кожен, хто споглядав їх, не стримував емоцій. Їхні друзі почали замовляти прикраси для своїх домівок. «Обростаємо дерев’яною історією!» — усміхається нині подружжя. «Good Wood Story» («Гарна дерев’яна історія») — таку назву вони придумали для своєї справи та інтернет-сторінки. Копичинецькі майстри мріють невдовзі організувати повноцінне підприємство з виготовлення декору, адже ідей з’являється все більше, а їхні вироби подобаються людям!

Good Wood Story — натхнення!

У Богдана економічна освіта, у Насті — педагогічна. Робота з деревом для них — хобі, що надихає. Їхні вироби допомагають іншим бачити природну красу.  Молоде подружжя з маленького містечка знайшло свій оригінальний творчий напрямок. Світлини своїх виробів вони публікують у соцмережах.

— Богдана зі шкільних років зацікавила робота з деревиною на уроках трудового навчання. Чоловік має досвід виготовлення меблів, а три роки тому спробував себе у роботі з декором, — розповідає Настя. — У нього тоді була робота, пов’язана з нічними чергуваннями. Щоб не сидіти біля телевізора, придумав заняття для душі — підготував зрізи з дерева і взявся випалювати на них сніжинки, зірки, згодом — різдвяні сюжети. Набори ялинкових прикрас «Різдвяна історія» ми роздаровували рідним, друзям.  Сестра мого чоловіка дуже гарно малює, виготовляє декоративні вінки, ділиться роботами в інтернеті. Вона порадила й нам створити сторінку в соцмережі й розповідати про свої вироби. На той час ще мало було інформації щодо декору з дерева.

Ми придумали свій бренд «Good Wood Story». Богдан виготовляє вироби, я фотографую і  публікую світлини в Інстаграмі й Фейсбуці. Перед Великоднем ми робили підвіски на великодні деревця — зрізи дерева з випаленими весняними мотивами. Чоловік також виготовляє різноманітні підсвічники, вази зі скляними колбами. Прагне прикрасити буденність! Богдан працює оператором-приймальником у супермаркеті «Рукавичка» в Копичинцях. У майстерні засиджується після роботи або у вихідні. Буває, що клієнти надсилають нам свої ідеї — з радістю втілюємо. Багато інформації черпаємо в інтернет-ресурсі Pinterest.

Майстерня, в якій народжується краса.

Особливе послання — на Донбас

У доробку подружжя з Копичинців торік з’явилися ще й розмальовані прикраси з дерева. Від яскравих фарб зрізи оживають, набувають неповторного колориту. Розписує дерев’яні прикраси Настя.

— Якось ми побачили в інтернеті розмальовані зрізи, чоловік запропонував мені спробувати створити таку колекцію, — каже жінка. — Особливого художнього таланту не маю, не навчалася в художній школі, більше схильна до рукоділля — вишиваю, шию, але взяла пензля в руки — захопилася! Малюю віночки, ялинки, сніжинки, роблю написи. Виготовили декоративні підвіски на стіну зі зрізів з фразою «Home Sweet Home» («Дім милий дім»).

Настя працює вчителем початкових класів у Копичинецькій ЗОШ №2, а вдома у вільну хвилину допомагає чоловікові творити «дерев’яну історію».

— Ми щасливі, що маємо роботу в нашому містечку, що не змушені їхати за кордон, — ділиться думками жінка. — Приємно, що наші прикраси з дерева комусь подобаються, що можемо творити. Відчуваємо, що робимо правильну справу. Сподіваємося, з часом нам вдасться розширити виробництво, можливо, відкрити невелике підприємство, адже є попит на екологічний дерев’яний декор.

Взимку популярні новорічно-різдвяні прикраси, а від весни до осені — оформлення весіль дерев’яними виробами. Зараз в Україні активно розвивається екологічний рух, люди замислюються над тим, чим вони прикрашають себе, свої помешкання, що їх оточує. Усе частіше відмовляються від пластику, щоб оберігати довкілля.

Деревина — це екологічний натуральний матеріал, який використовували ще наші предки. Приємно, що наші вироби замовляли краяни у подарунок для своїх рідних у США, Польщу та інші країни. В Україні географія нашої «дерев’яної історії» широка. Приходять замовлення навіть із Луганської й Донецької областей. Це дуже зворушливо! Коли відправляємо їм вироби — в думках долучаємо послання миру і любові. Розумію, що люди просто замовили набір ялинкових прикрас і навряд чи надають якесь значення моїм духовним пориванням. А може, й надають… Вони живуть на лінії фронту, тож хочеться їм передати «ниточки» добра й підтримки. До кожного замовлення додаю приємний бонус — чи то прикрасу, чи маленький підсвічник.

Каштани й ліщина — соціальна місія

Творче подружжя вивчає питання соціального підприємництва, щоб свою «дерев’яну історію» провадити саме у цьому напрямку. Замислилися вони над такою місією під час тренінгу, який проводив у Копичинцях місцевий активіст Богдан Келічавий, який працює у міжнародній програмі DOBRE — допомагає місцевим громадам налагоджувати співпрацю з інвесторами.

— Торік Богдан зі своїм братом організували у нашому місті дводенний тренінг із соціального підприємництва. Я побачила оголошення і пішла, щоб почути корисну інформацію, — розповідає Настя. — Соціальне підприємництво — це не просто заробляти, а й приносити користь суспільству, довкіллю. Нам розповідали про види соціального підприємництва, а потім запропонували виділити соціальну складову в своїй справі.

Мені не довелося довго думати — деревину для декору ми беремо з природи, відповідно, намагаємось бути відповідальними щодо довкілля.  Біля нашого будинку є давній сад. Чоловік вирубує старі дерева. Якщо деревина придатна, виготовляємо з неї вироби.

Іноді під час санітарної вирубки лісу купуємо деревину. Водночас висаджуємо молоді деревця біля нашого дому. У нас розрісся малинник, чоловік прорідив його, зайві пагони висадив за містом. Торік восени ми назбирали багато каштанів, горіхів ліщини і посадили на колишніх міських пасовищах — сподіваємось, приймуться.

Це і є наша соціальна місія, наша філософія. Якщо ми беремо у природи матеріал, щоб прикрасити наші домівки, то відповідальні посадити нові рослини. Радіємо, що нас запрошують презентувати свої вироби на фестивалях. Наша знайома відкрила у Львові магазин виробів українських дизайнерів KoloART, де представлені й наші роботи.

Подружжя Осифів у шлюбі п’ять років. Познайомилися на всеукраїнській прощі у Зарваниці. Богдан тоді прийшов пішки з Копичинців, а Настя приїхала з прочанами зі свого рідного Фастова, що біля Києва.

— У Фастові є гарна громада УГКЦ, тамтешні священники родом із Львівщини. Вони багато розповідали парафіянам про святині Західної України, організовували поїздки. У 2013-ому я поїхала з друзями на прощу до Зарваниці. Там і познайомилася з Богданом, обмінялися номерами телефонів, — радісно згадує Настя. — Невдовзі ми зустрілися в Києві під час освячення Патріаршого Собору УГКЦ. Через рік одружилися. Шлюб брали в Зарваниці! Вирішили жити в Копичинцях, на батьківщині мого чоловіка. Після переїзду в Копичинці я працювала психологом у місцевій школі, нині — вчитель 4-го класу. Куди б не занесла доля — потрібно бути відкритим до нового, розвивати свої таланти і завжди вірити у краще.


Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: , ,

Перегляньте також:

Loading...
Нещодавно опубліковане

У видатного українського футболіста та тренера день народження один раз на чотири роки – 29 лютого...


Рубрика: , , Опубліковано: о 18:00


Днями керівник благодійного фонду «Я — майбутнє України» Марта Левченко з Чернівців написала у Фейсбуці вражаючу історію однієї своєї підопічної
...


Рубрика: , , Опубліковано: о 17:00


Звісно ж, її усі чекають… А тернополяни ще й гарячу зустріч влаштують!...


Рубрика: , Опубліковано: о 16:00


Юна тернополянка Анастасія Бачинська торує собі шлях до олімпійської ліцензії...


Рубрика: , , Опубліковано: о 15:00



Теми дня
28 Лютого
Курс валют на портале banker.ua
banker.ua
Відео