Колись класик сказав, що революції виносять на поверхню негідників. Саме негідники та авантюристи пожинають плоди революції, проведеної ідеалістами. Вони можуть дискредитувати будь-яку, навіть найвеличнішу і найсвятішу, ідею, і заподіяти неймовірне зло.

«Громадський рекет» як професія

Україна після Революції Гідності перетворилася на справжній клондайк для представників “громадського рекету”. Адже це так просто за допомогою “громадської активності” вибивати для себе вигоди. А будь-які дії правоохоронців називати “політичним тиском”. Проте факти — річ уперта. Останнім часом дедалі частіше різних псевдоактивістів ловлять на вимаганні, здирництві і шахрайстві. Так, нещодавно у Києві затримали одну таку собі «активістку» Людмилу Котенко, яка вимагала у однієї з будівельних компаній… 200 тисяч доларів США! Саме таку “скромну суму”  вона та її поплічники-псевдоактивісти хотіли одержати взамін за припинення протидії забудовнику. І як гадаєте, — це одинокий випадок? Аж ніяк. «Борців за інтереси народу», а насправді різних аферистів та негідників розвелося, немов грибів після теплого дощу. Кілька місяців тому київська прокуратура спільно з СБУ затримала голову так званої Всеукраїнської громадської організації «Бюро з питань захисту екології та здоров’я». Встановлено, що затримана особа – так званий «еколог», вимагав у підприємства щотижня сплачувати «данину» в розмірі 200 тисяч гривень! У вересні 2017 року у Хмельницькому затримали членів “громадської організації”, які промишляли здирництвом з підприємців і вимагали 10 тис.дол.США. На Львівщині затримано “журналіста-активіста” за вимагання коштів у чиновника облавтодору.

Таких прикладів — хоч греблю гати. Під виглядом “громадської активності” відбуваються шантаж, вимагання, здирництво. Саме тому в середовищі громадських активістів хвилю сильного обурення викликала ініціатива змусити їх заповнювати електронні декларації. Тоді б «бідним» активістам довелося публічно декларувати мільйони невідомого походження і пояснювати, як вони без роботи та без сталих доходів «примудряються» купувати квартири, дорогі машини, брендовий одяг.

Псевдоактивісти по-тернопільськи

У Тернополі теж зродилася і далеко не бідує каста так званих активістів. Вони теж намагаються щось пікетувати, палити шини, покричати на сесії міської ради. Заявляють, що «захищають інтереси громади». Однак, на відміну від інших областей України, тернопільські «активісти» — це  політичні ділки, представники певних політичних партій, які провалилися на минулих виборах, але хочуть за будь-яку ціну прорватися бодай до якоїсь ради.

На минулих виборах ці псевдоактивісти балотувалися до Тернопільської міської ради від олігархічних партій, що фінансуються відомими олігархами. Однак тернополяни — люди свідомі і однозначно показали своє ставлення до таких проектів. Карликові партії на виборах провалилися, за їх представників проголосували лише по 70-90 виборців (ймовірно, родичі та близькі друзі). Але для них депутатський мандат і надалі залишається «ідеєю фікс». Тому, щоб його здобути, вони перелицьовуються в «громадських активістів», стають «непримиренними критиками влади», займаються популізмом та провокаціями.

Продовжуючи брати гроші в олігархів – реальних власників партій, ці горе-діячі обіцяють їм фракції у наступних скликаннях місцевих рад. Їх головний принцип: чим гірше у Тернополі, тим краще. А основна мета — на критиці та популізмі проскочити до міської ради, щоб захищати інтереси своїх партійних босів-олігархів і самим збагачуватися.

А що ж тернополяни? А тернополяни розумні і мудрі. Вони не хочуть бути іграшкою в руках політиканів та псевдоактивістів. Вони бачать їх наскрізь, не довіряють їм, ігнорують їхні «акції». Для тернополян важливі інтереси Тернополя, вони чітко усвідомлюють, хто у Тернополі їх відстоює, дбає про місто і про людей.

Микола Савченко