9 листопада у Золотниках на Теребовлянщині поховали 28-річного учасника АТО Мар’яна Малявського («Марік»). Смерть знайшла нашого земляка не на фронті, а у Польщі, де він упродовж року перебував на заробітках. В останні дні листопада тіло хлопця знайшли повішеним у лісосмузі на околиці Варшави. Розповідають, що перед тим він три дні не приходив на роботу, друзі забили на сполох. Поліції знадобилося лише кілька годин, щоб розшукати зниклого. На опізнання тіла до сусідньої країни їздила мати хлопця. Львівські волонтери, з якими Мар’ян дружив, допомагали з доправкою тіла додому. На похороні хлопця були присутні його побратими з усієї України. З 2015-го до 2016-го року Мар’ян ніс службу на Донбасі у складі медичного батальйону «Госпітальєри». До війни він працював рекламним менеджером, коли ж на Сході почалися бойові дії, пішов добровольцем. «Не можу жити спокійно, знаючи, що ворог вбиває українців…» — пояснив своє рішення. Нині на війні його молодший брат Юрій. Родина Малявських проживає на хуторі Рудка, що належить до Бурканівської сільської ради, на Теребовлянщині. Раніше вони жили на Львівщині, де й народився Мар’ян.
— Мар’ян пройшов гарячі точки, повернувся до Львова, близько року у нашому волонтерському центрі допомагав з відправкою медикаментів на Схід, проводив навчання. Водночас сам проходив адаптацію на мирній території, шукав роботу, — розповіла волонтерка Олена Живко. — У Львові було важко знайти роботу, тому подався за кордон. Був у Польщі близько року. Працював у готелі в Варшаві. Коли кілька днів він не прийшов на роботу, почали його пошуки. Поліція знайшла його на узбіччі в посадці неживим… Мати хлопця їхала опізнати його тіло, сподівалася, що сталася якась помилка… Нестерпно боляче нині батькам Мар’яна.
Версій причини смерті є багато, наразі слідство не надало остаточного висновку. Спочатку припускали, що Мар’яна могли вбити й інсценувати повішання, згодом почали схилятися до версії про суїцид. Нині проводяться необхідні експертизи, які встановлять, чи були на тілі сліди насилля, зрештою, визначать точну дату смерті. Слідчі вилучили речі, які були біля Мар’яна, усе це теж буде досліджено. Наразі запитань більше, ніж відповідей. Ми допомагали рідним доправити тіло в Україну, підключили посольство. Прикро, що так сталося з Мар’яном… Він був чудовою людиною, щирим другом…

Рідні вирішили поховати Мар’яна у Золотниках, звідки родом його батько. Могила учасника АТО поруч із могилою його дідуся, теж Мар’яна.
— На золотниківському цвинтарі багато з нашої родини, тепер і син там… — зітхає батько учасника АТО пан Юрій. — Мар’ян свого часу закінчив у Золотниках школу, далі подався до Львова, у нас там є родичі. Коли почався Майдан та АТО на Донбасі, активно долучився до захисту України. Пройшов військову підготовку, воював добровольцем по усій лінії фронту — від Донецька до Маріуполя, півроку був парамедиком, самотужки здобув медичні навики. А після війни закрився, не хотів нічого згадувати… Помалу повертався до звичайного життя. На жаль, отримати фахову реабілітацією в нашій країні не так просто. Після війни наші хлопці нікому не потрібні… А особливо якщо йде мова про добровольців — їх неохоче визнають. Мар’янові не пропонували ані землі, ані пільг, уже після смерті почали щось думати… Не знаю, що було в нього на душі, але знаю, що пережив він на війні страшне… Розповім один епізод. Якось місцеві мешканці попросили наших бійців надати комусь допомогу. Пішли шестеро хлопців. Мар’ян відійшов неподалік попити води з калюжі, повертається, а вони всі мертві… Останнім часом син працював у Польщі, там була і моя дружина, вони часто бачилися. За тиждень до трагедії дружина повернулася додому. І раптом така звістка… Навряд чи в чужій країні будуть з’ясовувати, що насправді сталося з Мар’яном, адже навіть в рідній країні нелегко добитися правди…