Стрес провокують війна, загальноукраїнські і світові події

Україна четвертий рік веде війну. Наші ЗМІ регулярно подають переважно негативні новини. Про це свідчать численні моніторинги. Недарма інформаційну програму одного з провідних телеканалів жартома назвали “Тільки страшні новини”. Це і справді так. Близько 70 % новин, що їх ми бачимо і читаємо, є негативними: про ДТП, злочини, катастрофи, політичні та соціальні збурення. На цей інформаційний негатив накладаються реальні повідомлення з фронту про вбитих і поранених, про чергові обстріли. Крім того, є економічна реальність, яка полягає у підвищенні тарифів на газ, воду та електроенергію, про що нас інформують урядовці з Києва, обговорюють експерти і громадяни.

Звичайно, кожна окрема людина не може вплинути на цей інформаційний потік. Ми не можемо забрати з телебачення картини акцій протестів у Франції чи страшні картини війни. У людей формується відчуття беззахисності і стан депресії. Відбувається “емоційне вигорання”. Адже доводиться жити у постійній напрузі психологічної протидії тому, на що ти в даний конкретний момент не впливаєш. Схожий ефект найбільше притаманний військовим під час воєнних дій. Багато хто з нас переживав такий стан під час Помаранчевої революції і Революції Гідності. Причому відомо, що ті, хто спостерігав за подіями з телебачення, зазнали більшого стресу, ніж ті, хто був безпосередньо у гущі подій. Людина збирає усі сили, щоб протидіяти психологічному тиску. Це і називається стресом, який допомагає справитися з життєвими негараздами.

Військові психологи розділяють кілька етапів такого стану. Спочатку спрацьовує ефект “тунельного бачення”, коли бачимо лише проблему і “безвихідь”. На другому етапі відбувається “пошук винного”. Таким “винним” найчастіше стає той, хто найближче: рідні, друзі, потім місцева влада. Остання просто найближче до нас, і ми з нею найчастіше контактуємо. Підсилюються негативні емоції і через глибоко укорінені стереотипи, що “влада і держава” мають вирішити все за нас. Таке ставлення йде з нашого минулого.

Людиною у стресовому стані легко маніпулювати

Між тим людиною у стресовому стані легко маніпулювати. Це добре знають як представники спецслужб, так і професійні політики. Сьогодні вже є певні докази, що за протестами у благополучній Франції стоїть російська агентура. Коли людина переповнена негативними настроями, її легко переконати у будь-чому.

Кожен з нас також перебував під впливом інформаційних операцій зовнішнього ворога. Згадаймо початкові місяці війни 2014 року, коли мережею активно поширювали новини про “страхи війни”. Порівнювали Україну з Югославією. Публікували фотографії спустошених міст. Поширювали історії про зраду військових і політичних еліт. Усе це мало вбити у нас віру в саму можливість перемоги, спровокувати бунти і нестабільність. Та українцям вистачило здорового глузду, щоб довіряти своїй армії і своїй державі.

Треба вміти заспокоїтися і тверезо оцінити ситуацію

Ті ж методи, але у дещо зміненому вигляді, на жаль, використовують і окремі місцеві політики, коли, наприклад, перекладають загальнонаціональні проблеми, як-от тарифи на комунальні послуги, на місцеве самоврядування. Основне завдання таких маніпуляторів полягає не у вирішенні якоїсь проблеми, а у провокуванні стресу, коли людина починає “вірити на слово”. Як протидіяти цьому?

Боротися зі стресом допоможуть, знову ж таки, методи військових психологів. Адже під час воєнних дій є обмежений час, щоб повернутися до нормального стану і почати приймати тверезі рішення. Військові психологи рекомендують…

По-перше, заспокоїтися, коли оцінюємо ту чи іншу подію. Позбутися перших гострих емоцій і спробувати поглянути на ситуацію спокійно. Методів заспокоєння є багато, але основний полягає у глибокому диханні. Вже через 7-10 вдихів людина стає спокійнішою.

По-друге, рекомендують на кожну ситуацію глянути з іншого боку. Скажімо, ми не любимо владу і перекладаємо на неї усі проблеми, приміром, підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, транспорт. Цей гнів виводить нас до найближчої владної установи, якою є, скажімо, будівля міської ради. Разом з тим, якщо подивитися на ситуацію спокійно, то місцева влада прислухається до людей. А чому ми приходимо саме до неї? Бо підсвідомо відчуваємо, що наш голос буде почутим, і це справді так. Крім того, військові психологи рекомендують порівняти теперішню ситуацію з минулими, часто набагато гіршими, і тоді теперішнє буде сприйматися простіше. Скажімо, багато з нас забули 1990-ті, коли більшість громадян не мали жодної роботи, а жили усі ми набагато бідніше. Сьогодні ж, попри війну, попри економічні проблеми, реальна ситуація набагато краща.

По-третє, рекомендується оцінити, як ми можемо вплинути на ситуацію. Це дозволить оволодіти контролем над ситуацією. Зрозуміти, що “не все так погано”, як показують по телевізору, що кожен з нас вміє і може впливати на ситуацію. І справді, ми можемо знайти багато прикладів вже у сучасній історії, коли через нашу ініціативу вирішуються дуже важливі проблеми, наприклад, оборона країни,  підтримка армії. І дрібні проблеми, як-от ремонт двору, під’їзду, створення зеленої зони. Відбувається все це завдяки ініціативі самих людей, котрі об’єднуються, домовляються, долучаються до самоврядування.

Такі прості методи дозволяють уникнути надмірного стресу. Вони дають змогу мислити тверезо і захистять нас від зовнішніх маніпуляцій. Кожному ж варто розуміти, що ми досі живемо у стані війни і на нас будуть спрямовувати інформаційні операції ворога, коли добрі речі показуватимуть у поганому світлі, а “бездумний бунт” називатимуть «свободою».

Ігор Прокопчук, психолог