Приміром, надмірна любов до напоїв з високим вмістом градусів, а також брутальність у спілкуванні — серйозний сигнал на предмет того, що від цього суб’єкта краще триматися подалі — задля власного психологічного комфорту. Однак, якщо взяти ці риси за головний критерій оцінки людини, то можна й помилитися…

Свого часу на чолі двох великих європейських націй стояли два харизматичні, наділені непересічними здібностями і силою волі, провідники. Сьогодні, в День пам’яті і примирення, є привід згадати про них. Очолювали вони свої країни в той історичний момент, коли ті зіткнулися в смертельному двобої.  Зрозуміло, що за таких обставин взаємної симпатії між ними не могло бути. Один з них — пристрасний оратор, який зумів буквально заворожити своїми промовами практичну і раціональну націю, — не шкодував образливих епітетів на адресу іншого, особливо наголошуючи на його схильності до алкоголю. Мабуть, вважав себе вправі робити такі закиди, оскільки сам до спиртного ставився різко негативно. Як і до паління. А тим зі своїх підлеглих, котрі зуміли позбутися цієї шкідливої звички, дарував, як заохочення, золоті годинники. А ще він був дуже уважний і турботливий до своїх секретарок, звертаючись до них “моя люба”. І навіть в найгіршому настрої (а хід війни поступово спонукав до нього)  був з ними бездоганно ввічливим. Коли новенька секретарка, друкуючи текст під його диктовку, сильно хвилювалася, він увесь час її заспокоював: “Не хвилюйтесь так, я сам роблю більше помилок при диктуванні, ніж ви”.

Його опонент, про якого йшлося вище, навпаки – без шампанського і коньяку не уявляв свого життя. Коли ж дружина висловлювала незадоволення, він постукував пальцем по пляшці, говорячи при цьому: “Це – мій слуга, а не господар”.  А ще він вивів з цієї своєї, для багатьох згубної, пристрасті майже наукове визначення: “Реальність – це галюцинація, викликана нестачею алкоголю в крові”. “Після перемоги я його заслуговую, а після поразки – потребую”, – ще одна винайдена ним формула, яка виправдовувала постійне “причащання”, оскільки війна щоденно приносила як не перемоги, то поразки. Іншим його незмінним супутником була сигара. “Своїм довголіттям я зобов’язаний спорту – я ніколи ним не займався” – ще одна його пам’ятна фраза із царини типового гумору його країни.  Та й особливо джентльменською поведінкою щодо жінок він не відзначався:

“Сер, та ви просто п’яні!”, – гнівно дорікнула йому високоповажна пані з парламенту.

“А ви потвора – почула у відповідь, – я завтра буду тверезим, а ви так і залишитеся потворою”.

“Якби я була вашою дружиною – злісно промовила інша шанована леді, – я б підсипала вам в чай отруту!”

На що одразу ж отримала блискавичну, немов укол шпаги, репліку:

“Якби я був вашим чоловіком, я б її таки випив!”

Він частенько гримав на свою друкарку, яка робила один інтервал замість двох, і звинувачував її у своїх мовних “ляпах”… А в перервах між цими своїми ескападами невтомно ходив вулицями охопленої вогнем пожеж внаслідок жорстоких бомбардувань столиці своєї країни, підбадьорював зневірених і переконував, що треба боротися і не здаватися. Його огрядна постать із піднятими пальцями у формі літери V так і залишилася символом незламної віри і впевненості в перемозі.

Доля розпорядилася таким чином, що прихильник здорового способу життя і галантного ставлення до жінок завершив свій земний шлях у бункері, вкоротивши собі віку — іншого виходу в нього, обложеного наче вовк, просто не залишалося. І його навіть не поховали, а нашвидкуруч і не дуже ретельно спалили підлеглі, які ще залишалися біля нього.  Сьогодні його ім’я – у списку найодіозніших правителів світу. І новонароджених хлопчиків ним, здається, відтоді не називають…

Натомість пияцюга, завзятий курець і грубіян дожив до  90 років. Церемонія його поховання стала наймасштабнішим за всю історію його країни державним похороном. А на одному з вінків рукою королеви було зроблено напис ” Від вдячної Батьківщини і Британської співдружності націй. Єлизавета Р”. За результатами опитування компанії BBC він був названий найвизначнішим британцем в історії.

Мимоволі напрошується резюме: погані звички – це, звичайно, недобре, і з ними слід боротися, але…