Урядова ложа на чолі з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом показала себе в цьому аспекті доволі яскраво — адже саме шановних міністрів на чолі з їхнім шефом стосувалася пропозиція новообраного президента взяти ручку й папір і написати заяву на звільнення. На обличчі очільника уряду легко можна було прочитати, що така оцінка його трирічної діяльності захоплення в нього не викликає. Прем’єр з відповіддю довго зволікати не став і подав у відставку на найближчому ж засіданні уряду, хоча Верховна Рада за це не проголосувала.
Володимир Гройсман менш за все схожий на фаталіста і гравця в “російську рулетку”. І фраз на кшталт “куля в лоб — так куля в лоб” від нього навряд чи варто було чекати. Він заявив, що йому несоромно, як його урядова команда реагувала на виклики кризи. І що “на сьогодні країна в доброму стані”. А щоб цей стан став ще кращим, Володимир Борисович як людина твереза і з раціональним ходом думок заздалегідь потурбувався про своє політичне майбутнє, оголосивши про участь у парламентських виборах.
Нещодавно рекламні банери від імені нової політичної сили під назвою “Українська стратегія” заповнили Україну. Доволі цікаво вони виглядають поряд із закликами “Думай”, які й досі подекуди «вклякли» на узбіччях. На цих банерах дитяча долонька з надією вчепилася в безіменний палець і мізинець дорослої руки. Напис — відповідний до візуального зображення: “Лідерство — це відповідальність”. А внизу, щоб не було сумнівів у тому, кому належить цей умовивід — підпис “Гройсман”. Коротко і зрозуміло. Саме зображення, щоправда, справляє враження деякої вторинності, “секондхендності”. Покопирсавшись у пам’яті, згадав, що схожим був постер до фільму “Список Шиндлера” — там теж доросла рука стискає дитячу. У фільмі головною була ідея порятунку багатьох людей, який став можливим внаслідок того, що у свідомості ділка раптом пробудилося потужне гуманістичне начало. І він витратив усі свої статки саме задля цієї благородної справи.
Чи готовий Володимир Гройсман (як, зрештою, і всі інші українські політики) зайти у своєму почутті відповідальності настільки ж далеко, як це зробив герой фільму Стівена Спілберга? Запитання радше з категорії риторичних…