Покажу не просто так, а, можна сказати, з умислом. Вона, щира прихильниця Петра Порошенка і всіх його звершень вкупі з томосом, активно агітувала за нього всіх інших сусідів, а коли я висловив свою несхвальну думку про нього і його політику, то… перестала розмовляти зі мною. Аж коли минули обидва тури президентських виборів і стало зрозуміло, що відтепер значну частину часу в Петра Олексійовича займатимуть ходіння по кабінетах слідчих або ж пояснення, чому він не з’явився на виклик, моя мила пенсіонерка трохи змінила гнів на милість і тепер між нами встановилося щось на кшталт “холодного миру”…

Якщо до П.Порошенка у сусідки було (і, напевно, є досі), можна сказати, пієтетне ставлення, то до білявки, яка вмостилася на інвалідному візку й досить бадьоро посміхається — зовсім навпаки. Саме прізвище “Гонтарєва” ще недавно викликало у неї (та й і в багатьох інших) лише лайливі (наскільки дозволяла уже згадана інтелігентність вчительки) характеристики. В її свідомості постать одіозної ексголови Нацбанку стійко асоціювалася з усіма можливими зловживаннями у банківській сфері й уже точно ніяк не поєднувалася з сяючим образом постачальника томосу, безвізу а також оповідача казок про кришталево-чистий власний бізнес і таких же бездоганно моральних “любих друзів”. Хмизу у вогонь підкидали й пересуди про особливості зовнішності п. Гонтарєвої, яка, попри “здорове” ім’я (Валерія латинською — здорова, міцна) виглядала в очах багатьох як носій вельми шкідливих побутових звичок. І навіть заступницю, Катерину Рожкову, мовляв, підібрала собі до пари…
Нині пані Гонтарєва перебуває на лікуванні в лондонській клініці після вуличної автопригоди (за її версією — зумисного наїзду), підраховує збитки від спаленого будинку-маєтку під Києвом (на її думку — зумисний підпал, хоча слідство не виключає й версію зацікавленості самої В. Гонтарєвої в тому, щоб усе “пішло з димом” — легше буде просити притулку у Великобританії). А ще веде запеклу заочну полеміку з Ігорем Коломойським.
І ось тут перед пересічним і необтяженим знанням підводних течій в середовищі української політично-бізнесової еліти обивателем постає дилема: кому з двох опонентів вірити? Як і Гонтарєва, один з українських олігархів, руйнівник футбольного “Дніпра” (ще один мінус в очах шанувальників цієї гри) теж не тішиться всенародною любов’ю за свої банківські оборудки (хоча і віддають йому належне за те, що зараза “ЛуганДону” не поширилася не тільки на Дніпропетровську область, яку він тоді очолював, а й на весь південно-східний регіон України). То на чийому ж боці правда і як її з’ясувати пересічній людині?
Візит Порошенка до клініки в Лондоні — суто по-людськи зрозумілий і навіть гуманний вчинок, але, не виключено, з огляду на політичну токсичність ексгаранта, може обернутися для його вірної банкірші (напевно, так — згідно з новим правописом) зайвими ускладненнями. Втім… нехай там, нагорі, розбираються… А я ж таки, напевно, запрошу свою інтелігентну сусідку й покажу їй оце фото, на якому її кумир і ще недавно мало не ненависна особа раді зустрічі. Цікаво буде побачити її реакцію. Сподіваюся, стан “холодного миру” між нами не зміниться в гірший бік…