Проректор з науково-педагогічної роботи ТНТУ Степан Федорович Дячук зазначає, що для Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя дистанційне навчання уже давно — не в новинку:
— Коли тільки ввели карантин, уже наступного дня у нашому виші розпочалося дистанційне навчання: ми не втратили жодного дня, не відмінили жодного заняття. Це завдяки тому, що система дистанційного навчання у нас впроваджується уже давно – більше десяти років. У 2009 році наш університет був включений в експеримент Міністерства освіти і науки із запровадження дистанційної освіти. Упродовж цього часу ми повністю розробили власну систему електронного навчання на базі канадського програмного продукту з відкритим кодом ATutor. Наші програмісти допрацювали її для потреб університету – розробили електронний журнал, під’єднали сервери для відеоконференцій… Наш виш має 12 локальних центрів дистанційної освіти у різних містах України, де навчаються студенти заочної форми, не приїжджаючи в університет. Елементи цієї освіти у нас впроваджуються в усі форми навчання, не лише заочну — навіть для студентів стаціонару. Наприклад, у попередні роки після різдвяних канікул заняття відбувалися дистанційно – читання лекцій, провадження лабораторних робіт.
Доцент, завідувач кафедри комп’ютерних наук ТНТУ Ігор Орестович Боднарчук додає:
— Ми дуже дегко і безболісно перейшли з офлайну в онлайн. Якщо деякі виші по всій Україні це все робили-впроваджували ледь не «на коліні» — вночі готували заняття, а вдень проводили їх у Zoom, Skype чи навіть у Viber, то у нас усе було відлагоджено уже давно: і студенти, і викладачі знали, що їм робити. Дистанційна освіта не стала для нас «громом із неба…»
Попри це, досвід захисту кваліфікаційної роботи магістра онлайн для нас став своєрідним дебютом — вперше і для нас, і для студентів він повністю проводився дистанційно. І перший «млинець» вдався не глевким! Ми переживали, аби не підвела техніка, аби не вимкнулося світло, не відключився сервер, але все минуло без ексцесів. Такий досвід став дуже цінним для кожного з нас, адже усе відбулося успішно. І, знаєте, це таке дивне відчуття, коли ти сидиш удома перед комп’ютером, а у навушниках лунає голос дипломанта, якого керівник може підтримати лише повідомленням за кілька хвилин перед захистом. Так, не вистачало живої присутності, так, цього разу в нас не буде чудових фотографій, де всі-всі разом усміхаються та радіють успішному захисту. Натомість – кілька фото із дистанційного захисту: лише камера, презентація на екрані та голос у навушниках…