Пошила кілька патріотичних клатчів для жінок за зразком давньої сумочки своєї бабусі й дарує взамін за донати для ЗСУ. Пані Ірина — викладачка іноземних мов, хореограф. У вільний від роботи час займається рукоділлям.
Клатчі тернополянка шиє власноруч. Наразі виготовила десяток, ще три — в процесі. Один клатч залишила для себе, один подарувала подрузі, шість зголосилися взяти в дарунок за донати приятелі, а два передала БФ «Промінь сонця» для акції «Бандеролька перемоги» — для продажу за кордоном.
— Дізналася, що збирають речі ручної роботи, щоб продати в діаспорі й зібрати кошти для української армії, тож із радістю віддала два клатчі, сподіваюся, комусь сподобаються, — каже Ірина. — Приємно передавати кожну річ, бо таким чином ми спільно долучаємося до допомоги ЗСУ. Ідея проєкту з виготовлення клатчів виникла несподівано. Добрі люди подарували мені зразки цупкої матерії, бо знають, що люблю рукоділля. Міркувала, на що б то використати, і раптом згадала про старовинну сумочку своєї бабусі Ірини — вишиту, з дерев’яною ручкою, реліквію нашої родини. Моєї бабусі, на жаль, вже нема, але її річ бережемо. Спершу мама носила, тепер я беру до святкового одягу. Мене назвали на честь бабусі, тож вона мені близька духовно. Захотілося відтворити із тканини подібні до давньої сумочки клатчі. Придбала швейну машинку, щоб зшивати основу. Кравецької освіти не маю, освоїла шиття самотужки. Звернулася до майстра, щоб допоміг мені виготовити дерев’яні ручки. Все гарно зробив: на кожній ручці вибив герб, полакував. Хочеться брати на вихід! Пропоную свої клатчі в подарунок за донат на рахунок ЗСУ. Не вказую суму — кожен сам вирішує, скільки перерахувати коштів на добру справу. Планую ще пошити. З перших днів війни стараюся робити щось корисне, залучаю своїх друзів з-за кордону. Кожна, навіть найменша справа, — дуже важлива для перемоги України.