Під час заходу учасники творчого колективу закладу читали вірші Кобзаря та виконали українські пісні.  У залі панувала атмосфера єднання, пошани до спадщини поета та гордості за рідну культуру. Шевченкове слово звучало не з вуст професійних артистів, а тих, хто працює тут, тих, хто щодня бачить і біль, і силу людського духу, тих, хто має снагу підтримувати інших. У лікарні щороку з особливим пієтетом вшановують пам’ять нашого великого поета.

“У цей складний для України час усім хочеться долучитися до національної творчості, наповнитись співочою чуттєвістю та душевною проникністю. Тарас Шевченко — це не історія, а голос совісті, який стукає у серце кожного українця. Його пророче слово не згасло — живе, болить, кличе і веде за собою, надихаючи мільйони українців не здаватися, а стояти до кінця і відважно боротися за перемогу! Коли Україна бореться за свою свободу, Шевченко стоїть поруч – у піснях, що звучать в окопах, у віршах, написаних кровʼю на стінах зруйнованих будинків, у шепоті тих, хто не скорився. «Борітеся — поборете!» — звучить у серцях воїнів, у сльозах матерів, у молитвах за мир і перемогу України”, – йдеться в дописі на сторінці лікарні.

Урочистість в Тернопільській обласній клінічній психоневрологічній лікарні — це не просто данина памʼяті. Це доказ, що Шевченко — наш сучасник. Його слово лікує так само, як руки тих, хто щодня рятує людські життя.

До слова, генеральний директор  Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні Володимир Шкробот — праправнучатий племінник Кобзаря по лінії сестри поета Катерини Красицької. Медзаклад дуже пишається цим.