Туніс несподівано змінив мій погляд на світ. Травнева подорож на острів Джерба та мандрівка Сахарою вразили. Бідна, але така колоритна африканська країна змушувала постійно порівнювати і замислюватися над речами, які вдома видавалися звичними. Скажімо, наскільки наш зелений край контрастує зі спекотною й пустельною землею… І від того, виявляється, і час, як і саме життя, має інший вимір. У нас час летить, змушуючи всіх мислити та діяти у такому ж шаленому темпі, у Тунісі темп життя абсолютно інший. Мешканці цієї країни видаються неквапливими і, за нашими мірками, навіть дещо… лінивими. Проте розуміння цієї країни приходить не відразу… Туніс — як смак фініків: спочатку пробуєш, але по-справжньому оціниш лише згодом. Тому поїздка до Тунісу — це не зовсім те, на що розраховують любителі «все включено». Ця країна насамперед для допитливих і мислячих людей. Принаймні мої колеги-журналісти, які побували у цьогорічному прес-турі, були одностайні у такому висновку

Острів Джерба: родзинка Середземномор’я

До туніського острова Джерба можна долетіти прямими рейсами з Києва та Львова. Переліт триває 3 години 40 хвилин. Відпочинковий сезон на острові починається у травні і триває до жовтня. Ціни у готелях стартують від 300 доларів на початку сезону і сягають 700-1000 доларів у літній період. Курорти Тунісу загалом дешевші від єгипетських чи турецьких і відверто поступаються сервісом, зате перевершують екскурсійною програмою… Оскільки острів обдувається вітрами, тут не надто спекотно. Туристи люблять Джербу насамперед за спокійний відпочинок, білосніжні пляжі та чудове море, яке приголомшує своєю смарагдовою палітрою. На острові проживає 120 тисяч осіб. З 1881 до 1957 року Туніс перебував під протекторатом Франції, тому мешканці як материкової, так і острівної частин країни розмовляють французькою… До речі, французів серед туристів відразу впізнаєш. Їх тут чимало і вони вирізняються тим, що поводяться спокійно і не надто переймаються сервісом. Джерба цікава також для людей, які готові пізнавати іншу культуру. Етнографічний музей, мануфактура кераміки у Гуеллалі, екскурсія до синагоги Ель-Гриба, стара римська дорога, що нині з’єднує острів з материком — усе цікавило і розширювало світогляд. А морська прогулянка з піратами на острів Рожевого Фламінго, щоправда, без… фламінго (бо не сезон), додала особливого настрою…

Туніс і тунісці

Цьогорічний мусульманський піст припав на травень. Нам розповіли, що під час посту тунісці протягом дня відмовляються від їжі. Тому їм найважче у цей період працювати у готельних ресторанах: обслуговують та спілкуються досить в’яло. Зрештою, повільність у цій країні — норма. Вільного часу у туніських чоловіків багато і проводять вони його у кав’ярнях, сидячи обличчям до вулиці і спостерігаючи за усім, що діється довкола. Риболовля, скотарство, гончарство, торгівля — ось весь спектр їх діяльності. Наш гід Салім розповів, що, приміром, його родина живе за рахунок продажу фініків, які вирощує в оазі. До речі, у Тунісі ростуть 60 мільйонів оливкових та 80 мільйонів фінікових пальм. Сам Салім навчався у Франції, а тепер працює у туристичній агенції. Треба зазначити, що екскурсійний бізнес суворо контролюється державними органами: гідом може бути тільки тунісець, який має відповідну ліцензію. Щодо іноземного бізнесу, то у Тунісі бізнес можна провадити тільки спільно з громадянином цієї країни у розрахунку 51 на 49 відсотків. Більший відсоток, звісно, належить місцевим.
Звичайно, Туніс може комусь видатися надто брудною країною, адже довкілля потопає у смітті. Але, повірте, не це домінуватиме у враженнях про країну… Дводенна мандрівка до Сахари з екскурсіями до солоного озера Ель-Джерід та оази Шебіка, катання на верблюдах та джипах — саме це закарбується в пам’яті до кінця життя. Заради цього вартує відвідати Африку, адже тут стається дивне переосмислення багатьох речей.

Яскраві миттєвості

Наша насичена програма щодня складалася з несподіванок і дивовижних та яскравих миттєвостей. Скажімо, назавжди закарбувалася поїздка до селища Шеніні з берберською фортецею Татуїн, де знімали фільм «Зоряні війни». Це справді неземні ландшафти. Не вірилося, що у Шеніні досі у печерах живуть люди. Це ті ж бербери, які називають себе «амазин тарних», що у перекладі означає вільні люди. Їх у селищі близько 600 осіб. В оселях є усе необхідне для родини: вода, газ і навіть інтернет. Своє житло бербери вважають найбільшою цінністю, тому не продають, а передають у спадок… Таке ось дивне життя дивних людей…
Місто Дуз — ворота Сахари. Тут зупиняються туристи перед тим, як вирушити углиб пустелі. Звідси вирушають зустрічати сонце та досліджувати життя Сахари. Подорож на верблюдах видалась однією з найцікавіших атракцій того дня… Місцеві провідники вели наш караван. Піщаний вітер не давав добре орієнтуватися на місцевості та й сам пісок дивним чином проникав через одяг; завіювався у шпаринки фотоапаратів та смартфонів… Так ось, сидячи на спині верблюда, міркувалося, що справжня пустеля — це коли ти сам на сам із собою…
Згодом було джип-сафарі. Тригодинна поїздка по кам’янистій дорозі та по пологих схилах дюн… А ще ми дорогою шаленіли від краєвидів та швидкості.

Туніс і таласотерапія

Під час подорожі ми зупинялися у різних готелях. Всі вони були чисті та гостинні. Зокрема, FIESTA BEACH 4*, VINCCI DJERBA & SPA, SUNCONNET DJERBA AQUA RESORT 4*, SAHARA DOUZ, Eden Star Zarzis. Aле особливо хочеться відзначити готель Radisson Blu Palace Resort & Thalasso (5*) — один з найкращих та найдорожчих готелів Джерби. Сюди приїжджають заради комфортного відпочинку та центру таласотерапії. Таласотерапія — це метод, який передбачає лікування морськими водоростями, грязями, соляними ваннами. Лікування доповнюється різними видами масажів. До послуг гостей — басейн з підігрітою морською водою. Жінкам подобається процедура обгортання водоростями, яка допомагає їм позбутися целюліту (так званої апельсинової шкірки). Територія, харчування та сервіс були чудовими… Захотілося колись знову сюди повернутися…
А ще я відкрив для себе чимало корисного, що варто привезти з Тунісу. На подарунки рідним і друзям підійдуть фініки, невеличкі керамічні вироби, оливкова олія, сумки й взуття з натуральної шкіри та натуральних тканин, косметика на основі туніської глини-тфаль, а також запашне оливкове мило, приправи й спеції, особливо туніська харісса (вогняна приправа з перцю чилі, оливкової олії й часнику), без якої не обходиться жодна трапеза, а також халва та інші солодощі, кава і багато–багато інших приємних і потрібних подаруночків. Словом, тут практично можна уникнути безглуздих сувенірів.
Прощання з Джербою завершилося на високій ноті. Хочеться подякувати Українському журналістському фонду та туроператору «OASIS Travel Ukraine» за цю чудову поїздку.

Матвій Чорний