Саме тому до нього і нині звертаються краяни, які добиваються справедливості в правоохоронних органах, судах, які борються з корупцією. І не тільки виборці з його округу — з Шумщини, Кременеччини, Збаражчини, Підволочищини, Лановеччини, а й з інших районів. Ігор прийшов до парламенту від політичної сили «Слуга народу», але є безпартійним. Минулих вихідних він був у Тернополі, тож, користуючись нагодою, «НОВА…» поспілкувалася з ним на широкі теми.

— Ігоре, не шкодуєш, що подався у депутати? Де мешкаєш у Києві? Чи вистачає депутатської зарплати?

— Зради поки що не бачу, тому не шкодую (усміхається, — авт.). Прийнято багато законів, за які я разом із громадськими активістами виступав раніше. Маємо новий Виборчий кодекс, на завершальному етапі — розгляд питання про депутатську недоторканість, інші важливі закони. Мешкаю з сім’єю у квартирі батьків моєї дружини, а вони наразі живуть на дачі. Це київське помешкання декларую з 2016-го. Квартира за 12 хвилин ходьби від Верховної Ради. Коли було тепло, я їздив до парламенту електросамокатом. Моя дружина Марія — киянка, тож ми й раніше жили на два міста. Я входив до правління «Автомайдану», часто бував у столиці. Проте залишаюся тернополянином! На Підволочищині живуть мій син від першого шлюбу і моя мати. На жаль, через зайнятість у Тернополі буваю нечасто.

Моя депутатська зарплата, а це близько 30 тисяч гривень у місяць, найнижча серед нардепів від нашої області, оскільки я не є головою комітету, не маю наукового звання. За прогули засідань знімають гроші — ми прийняли відповідний закон за моїм співавторством. І я вже відчув його на собі!

Пропустив 1 листопада, коли представляли голову ТОДА Ігоря Сопеля, і хоч мав офіційне запрошення, але це не є поважна причина, тому мені недоплатили за цей день 1500 гривень (сміється, — авт.).

А ще разом із 80 іншими депутатами не отримав за листопад кошти на депутатську діяльність. Річ у тім, що коли голосували за правки щодо ДБР, перезавантаження судової системи (майже 800 правок), у залі були різні думки, я мусив стояти біля президії і пояснювати важливість деяких. Через це не встигав голосувати, тому зняли гроші. За транспортні витрати не повертають кошти, депутатам попереднього скликання виділяли щомісяця на це близько 7 тисяч гривень.

— Твоя дружина — твій помічник на громадських засадах. Що входить до її обов’язків?

—  Поки я шукав інших помічників, Марія допомагала в багатьох справах: розбирала пошту, займалася документацією. Нині на постійній основі у мене працює помічником Денис Милий. Невдовзі матиму ще одного помічника на платній основі. До депутатства я займався бізнесом — вантажними перевезеннями, наданням послуг транспортом. Моя дружина — також підприємець. Тепер основну частину свого бізнесу ми передали в оренду близьким людям.

— У якому комітеті працюєш? Що важливе вдалося втілити?

— У Комітеті з питань транспорту та інфраструктури, обрав напрямок, в якому обізнаний. Важливо врегулювати питання перевантажених фур, щоб запобігти руйнуванню доріг. Виступаю за довготривалі угоди з фірмами, які займаються будівництвом доріг, мостів, освітленням, бо якщо й далі будуть річні угоди, то підрядні організації з Європейського Союзу не будуть брати участі в тендерах. Потрібно ввести незалежних аудиторів на дороги, щоб контролювали виконані роботи. Не може все зосереджуватись у руках облавтодору, бо тоді є корупційна складова. Усе має бути прозоро і конкурентно. Я є співавтором відповідних законопроєктів. Не женуся за авторством законів, мені не так важливо, хто їх напише, а головне, щоб ці закони були правильні й потрібні.

— Днями ВР проголосувала за створення Тимчасової слідчої комісії для здійснення парламентського контролю за розслідуванням нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів. Ти взяв на себе відповідальність очолити цю комісію. Якою бачиш її роботу? Чи входить до списку справа вбивства активіста з Кременця Віталія Ващенка?

— Здійснюватимемо парламентський нагляд, депутати не розслідують справ, але можуть реагувати на саботаж розкриття злочинів. Сподіваюся, нам розширять повноваження. Соломія Бобровська з партії «Голос» внесла постанову про створення комітету з поданням мене як керівника. Для мене це велика відповідальність. Вагався, чи погоджуватися очолити комісію. Розумію потерпілі родини, сам терпіти не можу, якщо покривають злочини, ненавиджу правоохоронців, які фабрикують справи. Нападів на активістів не повинно бути, жодна людина не повинна боятися висловлювати свою думку, інакше — нема демократії. Розроблений законопроєкт про захист громадських активістів. Справа Віталія Ващенка наразі не увійшла до списку, бо брали злочини останніх років. Наполягатиму, щоб колеги проголосували за розширення списку. Спілкуюся з дружиною активіста Наталею Ващенко, маємо певні напрацювання. Думаю, що по справі Ващенка слідством недостатньо зроблено. Я буду звертатися з цією та іншими справами до Генпрокуратури, правоохоронних органів.

— З якими проблемами найчастіше звертаються мешканці твого округу?

— Маю приймальню у Збаражі. Плануємо відкрити у Підволочиську, там буде працювати мій помічник Петро Васько. Варто було б і в Кременці. Але тепер мобільний час — будь-хто може написати мені у Фейсбуці або в телефонному додатку, зателефонувати до моїх помічників, заґуґливши їхні номери, при можливості я також відповідаю на дзвінки. Люди звертаються з різними проблемами: у когось незаконно забрали землю, у когось — проблеми з документами, хтось просить гроші на лікування, комусь потрібні дрова… Не все може зробити народний депутат, але що в наших силах, — допомагаємо. Особливо болюче питання — децентралізація. Потрібно завершити процес формування самодостатніх громад. Я проти маленьких громад, які не можуть вижити. Попри політичне забарвлення, чиїсь амбіції, треба розуміти, що громади повинні мати достойну соціальну інфраструктуру. На своєму окрузі не бачу спротиву щодо об’єднання громад. Маємо тільки звернення Борсуківської ОТГ, яка не хоче ні до кого приєднуватися. Розглянемо це питання, громада має довести, що спроможна самотужки розвиватися.

— Екснардеп Михайло Головко не тримає на тебе образи за програш? Між вами була різниця лише 413 голосів…

— Бачу його у Верховній Раді, вітаємось. Нема за що ображатись, я не лив ні на кого бруду. Спілкуюся також із іншими кандидатами — Вадимом Боярським, Валерієм Чоботарем.

— Як ставишся до призначення Ігоря Сопеля головою ТОДА, який взагалі не має управлінського досвіду?

— Дуже хочу, щоб Ігор Михайлович впорався. Треба допомогти — допоможу. Зізнаюся, я зателефонував йому і сказав, що якщо хоче поради від мене, то я готовий порадити, але наразі не запитує. Я його знаю лише два місяці, бачився з ним, може, зо п’ять разів. Очевидно, він має людей, яким довіряє, з якими бачить подальшу співпрацю. Звичайно, голова ТОДА має право на власний розсуд приймати рішення, але повинен розуміти, що за все це буде відповідати.

— Деякі народні депутати від «Слуги народу» вже «обросли» скандалами, що кидає тінь на всю фракцію. Як ти це сприймаєш?

— По-філософськи. Вважаю, що в нашій партії негідників не більше і не менше, ніж в інших, — приблизно 10%. Але якщо від якоїсь партії у парламенті 18 депутатів, то двох негідників якось можна заховати в кулуарах, а якщо у нас 250 депутатів, то у нас таких дуже добре видно. Це граблі, на які всі наступають. У коаліції БПП і «Народного фронту» в попередньому скликанні теж були різні депутати — від патріотів до «ригів». «Слуга народу» — нова партія, у ній зріз суспільства: від «бандерівців» і активістів — до відвертих «сєпарів». Але ми нормально ставимось до очищення. Так, 99, 9% депутатів нашої фракції недавно проголосували за виключення депутата, в якого є судимість через зґвалтування.

— Хто тобі близький з депутатів за поглядами у фракції?

— Група депутатів, які прийшли з громадського сектора. Нас називають антикорупціонерами. Ми часто вносимо правки, які іншим не особливо цікаві. У мене схоже бачення з депутатами Анастасією Краснопільською з Києва, Мариною Бардіною з Полтави, Єгором Чернєвим із Києва, який є ветераном АТО, «автомайданівцем», головою партії «Слуга народу» Олександром Корнієнком, деякими депутатами з Львівщини, Буковини, Івано-Франківщини, Одещини та ін. Є здорова патріотична частина нашої фракції, яка відстоює національні питання.

— А з ким з тернопільських нардепів найбільше спілкуєшся?

— Із Володимиром Гевком. Оскільки він у Бюджетному комітеті, то нам найчастіше доводиться стикатись. На спілкування з іншими не вистачає часу. З Людмилою Марченко у нас недотичні питання комітетів. Іван Калаур кілька разів їхав зі мною додому. Він працює в Комітеті щодо питань Донбасу. З Андрієм Богданцем мало спілкуємось.

— Яка твоя думка щодо скандалу з судимістю Богданця?

— Не знаю справи, не знаю, за що він вдарив людину, яка була ситуація. Не запитував його про це, а він не вважає за потрібне мені розказувати.

— За які питання ти голосував у Верховній Раді проти позиції фракції?

— Не голосував за Кабмін в цілому, бо вважаю, що за кожного міністра потрібно голосувати окремо. Я проти міністра МВС Арсена Авакова, і не тому, що «Аваков — чорт», а тому, що ми казали, що будуть нові обличчя. Це було ключовим! Як активіст я провів понад сотню акцій щодо дій правоохоронних органів, рік часу віддав реформі поліції, але керівництво МВС звело все нанівець…

Говорив про це на фракції, але, на жаль, не зміг переконати інших. Проте мені ніхто не дорікнув за голосування. Більше того, я перед голосуванням був з активістами, які виступали проти призначення Авакова, біля Офісу Президента, біля ВР. Не голосував за зняття депутатської недоторканості «скопом», оскільки пакетний закон був абсолютно бездарно прописаний. Довели до пуття — буду голосувати. Не підтримав багато правок щодо закону про судову реформу. Не знаю, у якому вигляді буде закон про землю, бо там три тисячі правок…

— На тебе великі надії покладають мешканці нашої області, з якими ти «автомайданівцем» вболівав за розкриття резонансних справ, відстоював у судах. Чи маєш бачення щодо якісних змін у правоохоронних органах, судах нашої області?

— Коли прочитав, як про мене відгукнувся адвокат Роман Маселко, який займається розслідуванням злочинів проти активістів Євромайдану, охопила гордість (усміхається, — авт.). «Ігор Василів — це найкраще з того, що могло статися, і найгірше для тих, хто хотів відмазатись», — написав він. Клянусь, що все, що зможу, зроблю. Мені байдуже, скільки є пам’ятників Небесній Сотні, але небайдуже, хто розстрілював мене і моїх друзів на Майдані. Я складав убитих… Мій товариш із «Автомайдану» був порізаний в Одесі… Ці злочини нерозкриті. Мешканці Тернопільщини, звертаються нині до мене з тяжкими справами. Наші правоохоронні органи працюють неякісно, нема нормальних кадрів. Злочинці в законі сидять у ресторанах з держслужбовцями. Це не вкладається в голові. Коли водій збив на смерть хлопця на пр. Злуки у Тернополі, відставні прокурори забрали у мертвого телефон, щоб ніхто не повідомив рідним. Матір потім плакала, що їй не дали помолитися біля сина в останні хвилини… Минуло п’ять років, як керівник лісгоспу збив на смерть хлопчика у Шумську, але досі нема вироку. Де справедливість? Керівник обласної поліції Олександр Богомол, можливо, й прекрасна людина, але що з того? Те ж — у прокуратурі. Що заважає нині в. о. прокурора області Миколі Голомші після звільнення В’ячеслава Перча показати якісну роботу? Судова реформа дотепер незавершена, тому важко добитися справедливого правосуддя…

— Нині в Україні загострена поляризація суспільства, багато критики на адресу президента Володимира Зеленського. Яка твоя думка щодо цього? Чому нема обіцяних змін?

— Телевізор «промиває» нам мізки. Хто як хоче, так і маніпулює людьми. Володимир Зеленський — гідний президент. Його обрали 73 % виборців і він хоче змін. І коли мені закидають, мовляв, «ваш президент», запитую: «А у вас є інший?» Однак, декому дуже хочеться назад до влади, тому для них чим гірше, тим краще. Саме вони говорять про «зраду», про «червоні лінії», про «геноцид». Не сприймаю такого. Свого часу я майже два роки підтримував реформи Порошенка, бо хотів змін у країні, але побачив, що все валять… Нині підтримую Зе-команду, щоб разом щось змінити. Володимир Зеленський сказав, що іде на один термін президентства, він не хоче залишитися і збагатитися, довкола нього немає схем. На жаль, саме суспільство не дуже хоче змінюватися. Боляче, що люди не хочуть розуміти одні одних. Розділення на руку ворогу. Важливо бути єдиними, щоб не втратити країну.