Європейці зазвичай їдуть до арабських країн, щоб усамітнитися. Так, вирушаючи у подорож до Марокко, намагався зробити в середині минулого століття і французький стиліст Ів Сен-Лоран. Натомість під враженням від цієї країни він створив дивовижну колекцію жіночого одягу. Родзинкою його творінь стали марокканські мотиви у насичених синьо-зелених барвах. Відтоді нічого не змінилося. Не тільки творчі люди, а й звичайні мандрівники, подорожуючи Західною Африкою, повертаються звідти… натхненними кожен по-своєму.
Чудову нагоду в цьому переконатися нещодавно мала група українських журналістів, за що від її імені автор цих рядків висловлює щиру вдячність організаторам — Українському журналістському фонду і вітчизняному туроператору TPG. Вартість такої подорожі складає у межах від 800 євро на особу. Сюди входять віза (30 євро), переліт, проживання у чотиризіркових готелях та екскурсійна програма. Переліт до Марокко триває близько п’яти годин. Маршрут — Київ-Рим-Касабланка. Тур розрахований на десять днів. Забігаючи наперед, скажу, що за цей час ми подолали автобусом близько 2 тис. км. Проїжджали і платними автобанами, і звичайними дорогами, що пролягають через апельсинові сади, оливкові та арганові плантації. Скрізь — вражаючі краєвиди. А чого тільки варті стрімкі серпантини середніх та високих Атлаських гір!
Щодо погоди, то у листопаді денна температура сягала плюс 19, а ввечері – плюс 6. Марокко – це не зовсім спекотна Африка. Країна на 2700 кілометрів простягається вздовж узбережжя Атлантичного океану, а вглиб від океану, у напрямку Сахари, її захищають вкриті снігом вершини Атлаських гір, які сягають понад 4000 метрів над рівнем моря. Ось чому на узбережжі туристи ходять у шортах, а за якихось 150-200 кілометрів люди носять теплі хиджаби (довгі халати з капюшонами). Вздовж доріг та населених пунктів возами та причепами продають мандарини, апельсини, гранати. У Марокко саме сезон на ці фрукти. Ціна цитрусових — 9 грн. за кілограм, гранатів — 15 грн. Плоди надзвичайно соковиті та солодкі. Як і саме Марокко…
П’ять столиць Марокко
Нашу групу супроводжував місцевий гід на ім’я Ідрис. Звичайно, окрім екскурсій, він водив нас у «свої» заклади харчування, у «свої» крамнички та ремісничі майстерні, де крам зазвичай у рази дорожчий, але це навіть не дратувало, адже сам Ідрис — плоть від плоті марокканський менталітет, де корисливість, хитрість і розум органічно вживаються в одній людині.
Наш екскурсійний маршрут пролягав через п’ять столиць Марокко. У пам’яті – слайди арабських міст. Отже, Рабат — офіційна і політична столиця Марокко, тут живе королівська родина; Касабланка — економічна столиця, населення — понад 6,5 млн. осіб(!), тут, на самому березі Атлантичного океану, розташована найбільша (вміщує сто тисяч вірян) і найкрасивіша в Африці мечеть Хасана ІІ (будівництво тривало з 1986 до 1993 р. на пожертви народу і обійшлося у 750 млн. доларів); Магнес — давня столиця; Фес — релігійна столиця, тут було відкрито перший у світі університет релігії. Сьогодні Фес — єдине місто у світі, що зберегло вигляд, як за Середньовіччя. Широко знане також ремісничими та керамічними майстернями. Зокрема, про місцеву технологію виправлення шкіри знають навіть в Україні. Про це знімали передачі кілька українських каналів, у тому числі передачу «Орел і решка». Фабрика у Фесі особлива передусім стародавньою технологією виправлення шкіри, один з етапів якої — очищення шкіри за допомогою голубиного посліду. Видовище таке: на очах у туристів десятки напівоголених чоловіків вимочуть у чанах свіжу шкіру тварин. Щоб «заглушити» жахливий сморід, що заповнює довкілля, відвідувачам дають галузки м’яти. Заробітки тамтешніх кожум’яків — 1500-2000 євро у місяць. Цю роботу, навіть за більші гроші, навряд чи хтось би виконував, окрім місцевих. І нарешті — о (!) Маракеш, історична столиця Марокко! 90 відсотків фото — саме звідти. Там усі чужоземці неминуче проходять тренінг з вуличної торгівлі, а такого колоритного міста треба ще пошукати на всій планеті Земля!
Ще ми побували у колоритному містечку Агадір і в знаменитому голубому місті під назвою Шауен. Історія та вигляд цього таємничого скелястого поселення, де всі домівки розфарбовані у блакитно-сині відтінки, нагадують розповіді з казок «Тисячі і однієї ночі»… Міцно закарбувалися в пам’яті лабіринти вуличок, а у вухах й досі звучить тривожний заклик до намазу…
Марокко і марокканці
Марокко неможливо збагнути відразу. Там історія міцно переплетена із сучасністю. Кожна екскурсія чи похід на ринок до старого міста — як емоційні спалахи. Але найважливіше: Марокко — безпечна і керована держава. Про це свідчать наші вечірні прогулянки. Ми до опівночі блукали вуличками, торгувалися за якісь дрібні речі, заходили до місцевих кав’ярень – ніде і ніщо не свідчило про агресію чи кримінал. Одного разу у Касабланці ризикнули відвідати нічний ринок, де в повітрі витав міцний запах марихуани. І все обійшлося без ексцесів…
Як відомо, на початку 2000-их усім узбережжям півночі Африки прокотилася хвиля суспільних потрясінь і революцій — так звана арабська весна. Вона охопила практично всі країни регіону, а деякі, як, наприклад, багату і благополучну Лівію, взагалі потопила в крові і принесла розруху і злидні. І тільки в Марокко нічого такого не було. Феномен Марокко — у мудрій політиці короля Хасана VІ. Він служить і працює для народу, народ це бачить і відповідає взаємністю. Марокканці дуже люблять свого короля і його сім’ю. Їхні фото — повсюди на ринках, торгових закладах, публічних місцях. Нині мінімальна зарплата у Марокко — 300 євро, середня — 500-700. Марокко займає перші місця у світі по виробництву фосфатних добрив, вилову сардин, вирощуванню помідорів і цитрусових. Марокко — єдина на планеті країна, яка, створивши потужну іригаційну систему і не маючи великих рік, повністю забезпечує свої потреби у прісній воді. Ми були свідками відкриття лінії сучасного супершвидкісного потяга сполученням Тажин-Касабланка, що з’єднує північ з півднем країни. Відтепер пасажири лише за 2 години долають 640 кілометрів. Це суттєво сприяє розвитку економіки і туристичної галузі.
Кускус і тажин
Тиждень харчування по-марокканськи — і прощавай надлишок ваги! Марокканська кухня проста — оливки, зелень, курятина, баранина, риба і м’ятний солодкий чай. Ринки переповнені різною живністю — лементом живих курей, скрізь висять тушки баранів, убитих спеціальним способом (так, щоб вся кров стекла), а на рибних ринках — розмаїття свіжого вилову. Незважаючи на антисанітарію, їжа безпечна, бо добре оброблена спеціями, та й на вигляд апетитна. Особливо вирізняються національні страви – кускус, а також овочі, риба і м’ясо, приготовлені у тажині — спеціальному посуді, де завдяки конусній кришці вода не випаровується. Секрет приготування — у повільному тушкуванні, процес триває близько півтори години, вартість страви — від 120 до 330 грн.
Подарунки з Марокко
З Марокко привозять шкіряні сумки, глиняні вироби, срібні прикраси, трикотажний одяг фірм Zara, Mango… А також – спеції, фініки, інжир. На марокканських ринках очі розбігаються від свіжих овочів та фруктів. З екзотики — кактуси. На смак вони нагадують стиглий аґрус. Усередині мають цінні кісточки, з яких виготовляють дорогу косметичну олію, помічну від зморщок (150 мл коштують 1000 грн.). Дуже цінна також арганова олія, яку виготовляють з плодів так званого залізного дерева. Ціна 10 мл арганової олії — 150 грн. У Марокко також надзвичайно смачні фініки (1 кг/700 грн.). А найкращий подарунок — металевий чайник ручної роботи…
Марокко — це:
Африканська країна, що омивається Атлантичним океаном та Середземним морем, на заході межує з Алжиром. Світовий лідер з видобування фосфатів, має великі запаси срібла і золота, експортує продукцію сільського господарства та рибальства.
Форма правління – конституційна монархія.
Населення — 34 млн. Марокканці — суміш арабів та берберів. За кольором шкіри — різні: на півночі живуть переважно світлі люди, схожі на європейців, у середній частині — смуглі, мешканці півдня — темношкірі.
Мова — арабська.
Валюта – дирхам (1 MAD = 3 грн.).
Анастасія Гончарук
Джерело: НОВА Тернопільська газета
Позначки: Африка, Марокко, подорож
