«Озброївшись» ножицями, картоном, клеєм, ювелірною точністю та безграничним терпінням, мешканець Чорткова Віктор Дудяк з паперу здатен створити усе, на що тільки вистачає фантазії. А її, повірте, вистачає на все — і на «хатинку Хобіта» та ляльковий будинок для донечок, і на філігранно точні макети будинків та церков, і на мініатюрні п’ятисантиметрові літачки та фігурки лицарів, і на вишукані прикраси на ялинку та саму паперову ялинку, і навіть на… справжні лицарські обладунки та знаменитий трон із «Гри престолів»!

«Паперове» хобі родом із дитинства

— «Паперове» хобі — моє захоплення ще з дитинства, яким зацікавили батьки-архітектори, — розповідає «НОВІЙ…» Віктор Дудяк. — Почалося усе з журналів «Юний технік» і безлічі шматків ватману, а далі пішло-поїхало…  Спершу були макети  фрегатів, літаків, потягів та локомотивів, далі зі «спортивного інтересу» взявся за паперове «зодчество» і почав виготовляти макети будинків та церков — вдасться чи не вдасться?.. Вдалося, хоча на практиці те, що видавалося простою дитячою забавкою, виявилося куди складнішим. Так, спробуйте-но філігранно вирізати та склеїти сотню-дві дрібних деталей і, повірте, мозолі на руках гарантовані… Паперове моделювання — це складна і копітка робота, яка вимагає точних математичних розрахунків, об’ємно-просторового мислення та художнього бачення. Спершу треба обміряти «оригінал», з якого планую зробити макет, створити креслення та «викрійку» деталей, вирізати їх і поетапно склеїти… Окрім того, потрібно враховувати такі, на перший погляд, непомітні дрібниці, як, наприклад, товщина картону. Проте захоплює ця робота настільки, що, спробувавши хоч раз, стаєш її «заручником» на все життя. Рідні та друзі спершу дивувалися, мовляв, навіщо тобі ці паперові «забавки», проте, побачивши результати моєї праці, напівжартома-напіввсерйоз «паперовим королем» охрестили… (Сміється, — авт.)

Оскільки працював після роботи (пан Віктор за спеціальністю — інженер комп’ютерних систем та мереж, упродовж останніх шести років викладає комп’ютерні науки в Чортківському вищому професійному училищі), перші паперові творіння «будувалися» від кількох місяців до пів року.

Картонний «Залізний трон» і навіть лицарські обладунки

— Чого я тільки не «набудував» з паперу: один за одним з’явилися майже метрові макети чортківських торгових центрів, макет лемківської церкви в селі Пастуше (до слова, це своє творіння я  подарував музею лемківської культури у Монастириськах), церкви у смт. Заводське і навіть макет Чортківського замку, який певний час був у залах музею-їдальні «Пан Чартковський». Мені хотілося показати, які фантастичні речі можна творити з простого аркуша паперу власноруч і «заразити»  паперовим моделюванням ще когось…

Власне, так і відбулося, коли я зі своїми учнями взявся за виготовлення «справжніх» лицарських обладунків і навіть шоломів із гофрокартону. Діти радо підхопили мою ідею і допомагали, як могли: вишукували в інтернеті моделі та взірці обладунків, допомагали у їх доволі копіткому створенні із кількох етапів. Коли чотири лицарські костюми були готові, ми, «озброївшись» ще й власноруч виготовленими мечами, провели фотосесію в місті і влаштували справжній лицарський турнір «Воїн. Воля крізь віки», присвячений Дню захисника України. Хоча для більшості обладунків та мечів битва стала фатальною, все ж задоволені були всі! (Сміється, — авт.) Моя нова «данина» любові до світу фентезі — картонний «Залізний трон» із популярного серіалу «Гра престолів».  Робота ще не повністю завершена, хоча охочих посидіти на троні уже вистачає…

Творчість — справа сімейна

— Власні творчі ідеї я втілюю не лише у себе на роботі, а й вдома, — каже Віктор Дудяк. — Так, для старших донечок Софії та Вероніки змайстрував ляльковий будиночок заввишки у півтора метра, а трирічний син Данилко любить гратися маленькими фігурками лицарів та моделями літачків. П’ятисантиметрові паперові лицарі були настільки крихітними, що, аби склеїти їх деталі докупи, мусив послуговуватися пінцетом, а моделі літачків не прості, а… мінікопії літаків часів Першої світової, які я створив спеціально для настільної гри «Крила слави». Ми з дітьми часто граємо у різноманітні настільні ігри, і весь «інвентар» до них  я творю власноруч.

Дружина також творча особистість і любить «почаклувати» над хендмейд-прикрасами, їй особливо добре вдаються витинанки з паперу, а 11-річна Софійка тішить нас успіхами з малювання й танців.  Щороку ми прикрашаємо новорічну ялинку власноруч виготовленими паперовими іграшками, робимо мінішопки, а на Великдень усі разом малюємо писанки. Писанкарство — ще одне моє захоплення, із писанкарства я періодично навіть майстер-класи проводжу. Узагалі, творчих ідей у мене ще дуже й дуже багато, і хочу реалізувати їх усіх! Попри те, що «паперове» хобі – не основне моє заняття, це вагома частина мого життя. Я б хотів, аби те, що я роблю руками, з часом перетворилося на справу мого життя. У мене ще дуже багато ідей, і треба часу та рук, аби втілити їх усіх в життя.  Бо коли любов до того, що ти робиш, переплітається з  високою вимогливістю, уважністю до деталей і ручною роботою, тоді й народжуються справжні шедеври…