На першому поверсі будівлі розташовані бар та медична клініка. Пані Уляна поселилася в своєму помешканні цьогоріч. Перед тим робила ремонти, облаштовувала все для комфортного проживання, проте після новосілля змушена була познайомитися із власником медичної клініки, який, не запитавши дозволу та не маючи необхідних документів, почепив на зовнішній «глухій» стіні її квартири рекламний щит чималого розміру.

— У квітні цього року на стіні будинку, саме за моєю квартирою, з’явився рекламний щит «Аrt-clinique» розміром майже 3х4 м. Цей щит на 80% закриває стіну моєї спальні, а також частину стіни сусідів із другого поверху.  Виготовлений він із брезенту, за нього затікає дощ, від чого стіна мокріє, — обурюється пані Уляна. — Забудовник тривалий час зводив наш будинок, тому він був дуже сирий — вологомір зашкалював. Ми перш ніж переселитися довго висушували квартиру. Майстри настелили паркет, приходимо після вихідних до квартири, а паркет «піднявся» — довелося зривати, чистити, настеляти по-новому… Згадану «глуху» стіну із середини утеплили пінопластом, адже на ній нема вікна і до кімнати не потрапляє сонце. Звісно, після усього цього мене обурило, що власники клініки, не запитавши, самовільно вчепили рекламний щит. Я сфотографувала рекламу і звернулася до управління стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради, що займається розміщенням зовнішньої реклами. Там мені повідомили, що не надавали дозволу на розміщення реклами на будинку. Звернулася я із письмовою заявою і до голови нашого ОСББ щодо щита, голова відповів, що не надавав дозволу на його розміщення, і водночас повідомив власника клініки про моє звернення. Після того до мене зателефонував власник «Аrt-clinique». Почав із того, що, мовляв, дуже зайнятий, та виділив для мене кілька хвилин. «Може, я вам чимось пригоджуся у житті!» — намагався підкупити словами. «Ні! Забирайте щит, бо він створює для мене незручність!» — наполягла я. «Ви знаєте, хто я? Професор Хміль…» — далі намагався переконати. Проте я не виділяю серед людей небожителів, бо в житті все відносне: нині ти хтось, а завтра — ніхто. Після розмови очікувала, що пан Хміль таки зніме рекламу, але він і не думав братися за це, хоча казав, що підніме її на поверх вище, де живе його донька. Через два тижні я зателефонувала до професора, щоб нагадати про обіцянку, але він на підвищеному тоні сказав, що таких скандалісток, як я, не зустрічав.

Зрозумівши, що по-добросусідськи вирішити питання не вдасться, пані Уляна звернулася із заявами до відділу звернень міської ради та до муніципальної поліції. Невдовзі отримала відповідь із міськради, в якій сказано, що управління стратегічного розвитку міста не надавало дозволу на розміщення реклами, а також про те, що працівники муніципальної поліції провели зустріч із підприємцем і зобов’язали його усунути порушення правил розміщення зовнішньої реклами, оскільки дозвіл на її розміщення надається тільки після отримання відповідного погодження з головою та членами ОСББ.

— Наскільки мені відомо, така реклама коштує близько 800 гривень на місяць, цю суму підприємець мав би сплачувати до бюджету міста, очевидно, щось мало б надходити і до ОСББ, а так власник клініки не платить ні копійки, — продовжує пані Уляна. — Можливо, професор думав, що я хочу з нього щось здерти за той рекламний щит, але я йому сказала, що я — заможна людина, тому не піду на жодні умови. Для мене важливо, щоб ніхто не заважав мені жити у моєму помешканні. Поки що нема очевидних пошкоджень стіни квартири через рекламний щит, але я не хочу чекати, коли з’явиться грибок. Розумію, що у масштабах глобальних проблем міста це не є великим злочином, але ж реклама висить незаконно і так не повинно бути. До того ж пан Хміль відверто брехав мені, що має дозвіл… На демонтаж рекламного щита потрібно 1,5 тис. гривень — у мене нема іншого виходу, як зняти його за власний кошт.

Голова ОСББ будинку, де виник конфлікт, підтвердив «НОВІЙ…», що письмового дозволу на розміщення рекламного щита власнику клініки не надавав, лише на словах сказав пану Хмілю, що не має нічого проти розміщення, якщо клініка отримає дозвіл від міської ради. Журналісти звернулися за коментарем і до професора Стефана Хміля.

— Ми зробили все офіційно: звернулися до міської ради, нам повідомили, які документи потрібно підготувати, наш юрист надав пакет документів і, наскільки знаю, є рішення міської ради про те, що можна розміщувати рекламу на будинку,  — зазначив Стефан Володимирович. — У мешканки інша відповідь із міськради? Дивні речі… Не знаю, чому виникла така колізія. Для мене не має значення місце розміщення реклами — можу перенести вище…