Приїхавши сюди, відразу розумієш — тут працює добрий господарник. За словами міського голови Збаража Романа Полікровського, зроблене — тільки початок, адже у планах – об’єднати навколо Збаража територіальну громаду і зробити місто туристичною Меккою Тернопілля.

— Пане Романе, за майже два з половиною роки на посаді міського голови вам вдалося зробити те, чого ваші попередники не спромоглися реалізувати за багато років, за що ви отримали високу державну відзнаку — орден “За заслуги” ІІІ ступеня. Як вам вдалося стільки досягти?

— Постійні чвари у владних структурах Збаража та “перетягування ковдри”  не давали місту розвиватися. Тепер таких проблем немає. Я переконаний, що успіх міста – у постійній командній роботі, і незважаючи на те, що в нашій міській раді представлені різні політичні сили, нам вдалося налагодити конструктивну співпрацю.

Перше, за що я взявся, прийшовши на посаду,  це проекти, близькі людям. На мою думку, немає сенсу починати з глобальних речей, коли людей турбує розбита дорога чи відсутність світла у дворі.

Благоустрій

— Мене завжди тривожило те, що Збараж, старовинне історичне місто, подекуди нагадувало звалище. Зокрема, парк у селищі цукрового заводу перетворився на непрохідні джунглі та місце збору місцевих пияків. Батьки замість того, щоб відпочивати у парку, боялися підпускати туди дітей. Відтак ми розчистили чагарники, прибрали територію, встановили  дитячий майданчик, облаштували волейбольне поле, а цього року встановили тренажерний майданчик. До речі, ще один комплект тренажерів буде встановлений на березі озера, де вже облаштували пляж.

Дошкільні навчальні заклади

— У кожному з чотирьох дитячих садків провели капітальний ремонт. Зокрема, у дитсадку “Сонечко” замінили аварійну покрівлю з прогнилими кроквами та балками і продірявленим шифером на новий дах, утеплили перекриття і замінили велику кількість вікон на енергозберігаючі. У “Дзвіночку” облаштували кімнату для проведення заходів з “теплою” підлогою, встановили санвузол з новою сучасною сантехнікою. У дитсадку “Пролісок” замінили несправну сантехніку, відремонтували коридор, замінили двері та вікна на енерго-
зберігаючі. У садку “Калинонька” замінили всі вхідні двері і незабаром відремонтуємо дах. Попри те, що віднедавна садки перейшли у підпорядкування Збаразької РДА, міська рада виділила близько 100 тис. грн.  субвенцій на оформлення проектно-кошторисної документації на утеплення фасадів.

Дороги

— Нам вдалося капітально відремонтувати вулицю Івана Прашка, яку в народі назвали “військовою”, оскільки по ній, за словами містян, можна було пересуватися тільки на танку. Відремонтували також тротуар і зробили асфальтне покриття частини дороги на вулиці І.Франка, облаштували тротуар на вулиці Грушевського. І роботи в цьому напрямку будуть тривати. Вже цього року збудували новий тротуар біля школи №2 з облаштуванням підпірної стінки, завершили упорядкування алеї в парку ім. Бурляя біля пам’ятників воїнам-афганцям і рятувальникам-чорнобильцям.

Освітлення, зупинки, Wi-Fi

— За два роки нам вдалося освітити більшість вулиць міста. До речі, один ліхтар радянського зразка потужністю 500 Вт споживав енергії більше, ніж 10 сучасних, тому ми замінили ліхтарі на нові енергоефективні потужністю 50 Вт, встановили також сміттєві урни, лавки, а безкоштовний Wi-Fi у центрі міста справив неймовірне враження на молодь.

Цього року вже встановили чотири  нові “антивандальні” автобусні зупинки. Прикро, що дехто зі збаражчан взявся відразу перевіряти їх міцність, та куленепробивне скло витримало цей тиск і зупинки залишились неушкодженими. До слова, за кілька днів у місті будуть ще дві такі зупинки.

Очисні споруди

— Проблема будівництва очисних споруд у Збаражі залишалася невирішеною ще з 1980-их років. Кожен кандидат на посаду міського голови гучно обіцяв, що таки збудує їх, однак слова залишалися словами. Тільки у 2015 році за підтримки очільника Тернопільської ОДА Степана Барни та народного депутата від “Солідарності” Тараса Юрика  з Державного фонду регіонального розвитку на будівництво очисних споруд нам виділили близько 15 млн. грн., ще 1,5 млн. грн. ми виділили з місцевого бюджету, і вже в цьому році в нашу річку перестали стікати нечистоти.

— Ви були і є прихильником ідеї децентралізації. Чому тоді досі не створена Збаразька об’єднана громада?

— На жаль, поки що не вдалося сформувати громаду, адже голови сіл, що межують зі Збаражем, не хочуть об’єднуватися. Можливо, через побоювання змін, а може тому, що кожен хоче бути “гетьманом” на своїй території. Попри їхній спротив,  усі інші села нашого району і навіть кілька сільських рад з Лановеччини хочуть об’єднуватися. Люди, бачачи зміни в інших громадах, значне збільшення бюджету сільських рад після децентралізації, також хочуть жити краще. Наразі я веду перемовини з головами навколишніх сіл і переконаний, що найближчим часом здоровий глузд переможе і Збаразька об’єднана громада таки буде створена.

— Ви говорите, що Збараж має стати європейським містом. А що робите для цього?

— Налагоджуємо активну співпрацю з іншими країнами. Зокрема, незабаром буде підписана угода про співпрацю з американським містом Шаєнн. До кінця цього року, сподіваюся, будемо мати угоди з французьким і німецьким містами. Активно співпрацюємо з поляками, одним з напрямів цієї співпраці є роботи з утримання польських кладовищ. У Збаражі в 1930-их роках  30% населення складали поляки. За Союзу їх кладовища були дуже занедбані, тож тепер ми спільно з громадою Польщі організували ряд толок з прибирання польських кладовищ. Спільно з громадою польського міста-побратима Болеславець будемо подавати проект на європейський грант з утримання кладовищ, у його рамках будуть виділені кошти на відновлення пам’ятників на могилах знаменитих людей, похованих тут.

Є у Збаражі і єврейське кладовище, де не прибирали уже 30 років. Свого часу воно було закріплене за одним з підприємств міста, після закриття якого кладовище почало перетворюватися на звалище. Відтак завдяки організованим нами толокам прибрали кладовище і засадили територію молодими дубами. Надалі до утримання кладовища будемо залучати єврейську громаду.

— Поділіться секретом, як вам вдалося збільшити бюджет міста майже вдвічі?

— Коли я прийшов на посаду міського голови, нормативно-грошова оцінка землі в Збаражі була на рівні 1997 року, відтак бюджет недоотримував колосальну суму. Люди платили за землю  копійки при тому, що закон зобов’язує на рідше, ніж кожні 5-7 років проводити нормативно-грошову оцінку землі. Якщо раніше збаражчани платили в середньому по 15 грн. за ділянку, то після нової оцінки землі платять 45-50 грн. Для пересічної людини ця зміна не є суттєвою, а от бюджет міста вдалося збільшити вдвічі. Більше того, коли люди бачать, що податки, які вони платять, не осідають у чиїхось кишенях, а йдуть на розвиток міста, вони готові платити.

А загалом у мене ще дуже багато планів. Зокрема, хочу відновити центральну частину міста, тривають перемовини щодо відновлення роботи горілчаного заводу “Калганоф”, що свого часу був головним наповнювачем бюджету міста, шукаємо інвестора для відновлення роботи заводу “Квантор”, будівництва готелю, спортивного залу з басейном тощо. І найбільше, що я хочу, це щоб Збараж став туристичною перлиною не тільки Тернопілля, а й всієї України. І крок за кроком наша команда робить усе для того, аби наше місто зайняло гідне місце на карті нашої держави.