Він практично не відрізнявся риторикою від попередніх, виступаючі були сповнені позитиву й ентузіазму. Зокрема, лідер партії Андрій Садовий заявив, що готовий іти на вибори до парламенту і навіть боротися за місце прем’єр-міністра, а у виборчому списку партії на парламентських виборах буде більшість нових осіб. Мета ж оновленої “Самопомочі” — на наступних парламентських виборах подвоїти або потроїти результат політсили, отриманий у 2014 році. Та насправді партійні справи «Самопомочі» доволі кепські, вона стрімко втрачає підтримку в суспільстві, а з нею й недавніх союзників та партнерів.

Ще за тиждень до з’їзду Андрій Садовий повідомив, що його партію залишають відразу п’ять народних депутатів — Вікторія Войціцька, Олександр Данченко, Іван Мірошніченко, Олена Сотник та Олександр Опанасенко. Всі вони були досить популярні в соцмережах як представники партії, і якщо багато хто сприйняв попередній вихід з партії Соболєва і Семенченка як її очищення, то ця п’ятірка — однозначна втрата. Що ж сталося?
Офіційно депутати говорять про відхилення партійного лідера від ліберальної ідеології, але їхні колишні колеги натякають, що причина все ж у майбутніх парламентських виборах.
Насправді Садовий анонсував вихід групи депутатів з фракції ще до другого туру виборів. Ні імен, ні причин тоді не назвали, а партію залишили лише Семен Семенченко та Єгор Соболєв. Інших лідери фракції обіцяли переконати залишитися. Але, як видно, – не вдалося.
“Колеги висловили бажання надалі перейти в статус позапартійних депутатів. При цьому до кінця каденції колеги залишаються у фракції Об’єднання “Самопоміч” і чесно відпрацьовують отриману від виборців “Самопомочі” довіру. Домовились співпрацювати в будь-яких форматах, до яких нас приведе майбутнє”, — написав Садовий.
Пізніше Вікторія Войціцька пояснила причини виходу. За її словами, більшість депутатів – членів фракції “Самопоміч” протягом року провели більше десятка зустрічей з керівництвом партії, в тому числі й за участю лідера, на яких порушували проблемні питання.
“На даному етапі наше бачення шляху для захисту майбутнього українців відрізняється від позиції партії, тому наші політичні шляхи розходяться, що не виключає плідної співпраці в інших форматах і нашого перебування у фракції “Самопоміч” до завершення повноважень, які нам делегували люди”, — заявила нардеп.
“Різночитання пов’язані з відходом від ліберальної ідеології, яку ми мали для економічних відносин, та внутрішні розбіжності в питанні побудови та розвитку партії”, — пояснила причини свого політичного розлучення нардеп Олена Сотник.
На уточнення, про що саме йдеться, нардеп додала: “Це ланцюжок рішень, який мав довготривалу історію, зокрема, найпомітніші: голосування за кредити, неголосування за зняття мораторію з продажу сільгоспземель”.
Утім, інші співрозмовники у партії все ж припускають, що причина в майбутніх парламентських виборах. Вони не виключають, що їхні колеги злякалися, що матимуть погані місяця у списку на майбутніх виборах, а тому вирішили змінити політсилу, яка, до того ж, стрімко йде на політичне дно.
Та, наприклад, Олена Сотник заперечує, що вони пішли через погані місця чи запрошення в інші списки. “Чому, виходячи з “Самопомочі”, ми маємо кудись одразу йти? Ми пішли саме з тих причин, з яких я написала. В цивілізованій політиці це більш ніж вагомі причини”, — наголосила нардеп.
Хоча насправді депутати, які вчора вийшли з партії, можуть опинитися як у списку Зеленського, так і в анонсованій новій партії Славка Вакарчука.
До речі, такий масовий вихід депутатів із “Самопомочі” вже стає закономірним. До цього було виключення Сергія Гусовського та чотирьох депутатів Київради. Потім Соболєв і Семенченко. Тепер ще п’ятірка нардепів.
Гусовський уже створив проект “Люди важливі”, Соболєв і Семенченко створюють свою партію. Депутати, які вийшли нещодавно, очевидно, прикрасять собою списки інших проектів, адже не мають у біографії гучних скандалів.
Тим часом у самої “Самопомочі” залишається дуже небагато шансів потрапити до парламенту. Численні нові проекти лише подрібнять і так забиту під зав’язку нішу проєвропейських демократичних сил, тоді як, наприклад, “Опоблок” спокійно збиратиме своїх адептів.
Частково ситуацію може врятувати повернення блоків і зниження бар’єру. Це дозволить малим політичним силам пройти у парламент, але ніяк не рятуватиме від автономної політики депутатів, які й далі працюватимуть більше на себе, ніж на партію, в надії перескочити в черговий лідерський проект.