Тернопільський ветеран АТО Олексій Кодьман днями розмістив приголомшливий пост у Фейсбуці про те, що його викликають за свідка у резонансній справі щодо… вбивства українського журналіста Павла Шеремета. До допису прикріпив фото повістки з поліції. Абсурдність ситуації в тому, що автівку журналіста підірвали у Києві 20 липня 2016-го року, а Олексій на той час уже більш як півроку був у полоні у бойовиків на Донбасі. Під час запеклих боїв 12 листопада 2015-го нашого земляка захопили сепаратисти. У тюремних підвалах Донецька він мордувався більше двох років. 27 грудня 2017-го його звільнили з полону в рамках обміну полоненими. Останнім часом Олексій мешкає у Києві, проходив там тривале лікування в госпіталі, де зустрів своє кохання — заручився з волонтеркою Оленою Белячковою.

Журналісти «НОВОЇ…» зателефонували до Кодьмана, щоб почути його думку з приводу отриманої повістки.

— Не знаю, в чому справа, наразі чекаю на допит, тоді зможу щось коментувати, — каже Олексій. — Коли я повертався з Києва до Тернополя, до мене зателефонували з Головного управління поліції Тернопільської області й повідомили, що на моє ім’я надійшла повістка від київських слідчих. Я забрав повістку, зателефонував слідчій до Києва, але вона відмовилася повідомляти деталі по телефону, просила прибути особисто. Потім я пошукав в інтернеті справу за вказаним у повістці номером кримінального провадження і дізнався, що мова йде про вбивство журналіста Павла Шеремети. Але що я можу сказати по цій справі, якщо тоді був у полоні? Із затриманих знаю лише Яну Дугарь, познайомився з нею влітку 2019-го. Я ходив із побратимами на суди, коли обирали міру запобіжного заходу для них, підтримував їх. На жаль, нині в Україні відбувається цілеспрямована дискредитація патріотичних сил, ветеранів АТО, тому можна чекати чого завгодно… До справи Шеремета не маю жодного стосунку, а мене викликають за свідка. Знаю, що повістки на допит отримали й інші особи, які ходили на судові засідання. Одного мого знайомого викликали у справі Шеремета, іншого — у справі подружжя Грищенків. Отримували повістки й журналісти. Не знаю, про що саме їх допитували. Невже присутність у суді є підставою для виклику на допит? Я ходив із побратимами на засідання, щоб підтримати захисників України, патріотів. Якось під час розгляду справи Юлії Кузьменко стався конфлікт між присутніми і поліцією. Спілкуюся з побратими, які зараз на фронті, вони схвильовані політичною ситуацією в Україні. Усі ми добре розуміємо, яка позиція нинішнього президента… Що казати, якщо Зеленський заявляє в інтерв’ю, що на Донбасі заморожений конфлікт, а там далі обстрілюють наших солдатів. Нині в Україні переслідують за українську позицію. Я розумію, що комусь можуть не подобатися мої гострі дописи у Фейсбуці, відверта критика влади. Так, я заявляв, що міністр МВС «замутив» справу проти учасників АТО, щоб тільки залишитися на посаді. Така моя думка. Побачу, про що запитуватимуть на допиті. Можливо, доведеться взяти адвоката. Стосовно справи Шеремата, то я взагалі лише торік про неї більше дізнався. У полоні чув по радіо, що підірвали автівку з журналістом, але не знав, хто цей чоловік, чим він насправді займався. А слідчі хочуть мене допитувати по цьому…

Олексій Кодьман — розвідник 56-ої мотопіхотної бригади ЗСУ. До війни на Донбасі працював рятувальником, якийсь час був на заробітках у Росії.

«Якось ми прийшли з роботи, дивилися телевізор — на російському каналі розповідали, що Путін скликав Раду безпеки і дозволив вводити війська на територію України. Я зрозумів, що буде війна, і повернувся додому, —  розповідав під час одного з інтерв’ю Олексій. — Хотів піти в добровольчий батальйон, але в «Азові» не набирали, у «Правому секторі» хотіли відправити на полігон, тому я пішов у військкомат — була саме четверта хвиля мобілізації. На початку 2015-го потрапив на війну, взяли в бригаду розвідувальників. Воював біля Маріуполя, з’їздив на ротацію, повернувся. Наша група мала брати під контроль Павлопіль, який тоді був «сірим». Ми вийшли на завдання, але щось пішло не так… Спершу сидів у Донецьку на «ізбушці» (будівля СБУ — авт.), потім полонених перевезли у підвали, а вже звідти — в колонію. Під час допитів було морально важко, але згодом відчепилися. Хоча, бувало, що потрапляв під поганий настрій… Добряче перепадало. Мені інкримінували 230-ту статтю за Кримінальним кодексом УРСР — «посібництво тероризму». «Світило» 20 років тюрми. Приїжджали з їхньої «генпрокуратури», радили визнати провину, проте я написав, що не визнаю».

У полоні Олексій підірвав здоров’я, після повернення додому переніс три операції на нозі. Трохи відновився після пережитого пекла, почав повертатися до життя, але, отримавши повістку на допит до київських слідчих, відчув небезпеку й на мирній території.

Можливо, це лише певний  формальний момент, що не має безпосереднього стосунку до страшного вбивства, та все ж насторожує, чи часом правоохоронці не зводять рахунки за його сміливі висловлювання, за критику влади. Що ж, побачимо…