Справа, звісно, потрібна, але, припускаю, в нашому соціумі, який не те що з кожним роком, а з кожним днем дичавіє і звіріє дедалі більше, цю справу чекає така ж доля, як і сумнозвісну «боротьбу з корупцією». Створять ще кілька органів, введуть нові ставки психологів і… і бідолашні жінки й далі ховатимуться під столами, по сусідах або ж вибігатимуть на вулицю, даруйте, в одних лише нічних сорочках у пошуках порятунку від своїх благовірних…
Втім, не у всіх них така нещаслива доля. Саме в цей день, коли трапляється нагода, поздоровляю свого колишнього сусіда. Поздоровляю з отим самим Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Сподіваюся, у нього все гаразд із почуттям гумору й мій прихований жарт він розуміє. Полягає ж цей жарт в тому, що у нього вдома, як і в оселях більшості любителів грунтовно прикластися до чарки, часто розігруються бурхливі сцени з криками, грюкотом, дзенькотом посуду й іншими атрибутами традиційної схеми «Ти чого знов напився?! — А тобі що до того?! Я за свої п’ю!» Додаткової інтриги цій парі додає те, що вони за своїми параметрами співвідносяться між собою приблизно так само, як мухи-дрозофіли, самки яких помітно переважають за своїми розмірами самців. Отож мене не особливо дивувало, що попри войовничий чоловічий баритон, який, здавалося, брав гору над жіночим вереском, мій сусід на другий день нерідко дефілював з мальовничим синцем під оком, добряче подряпаним носом або ж з вухом, як у персонажа Андрія Миронова в «Діамантовій руці». Коли ж я запитував у цієї жертви чи то матріархату, чи сімейного насильства «навиворіт», що трапилося, він лише кривився і махав рукою або ж щось бурмотів про те, як вночі наткнувся на вішалку. Через певний час усе повторювалося знову — зі схожим звуковим оформленням і «візуальними ефектами». Цікаво, як він сприймає саму ідею Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок?
Сподіваюся, з почуттям гумору в нього все ок’ і моє чергове поздоровлення він зрозуміє адекватно…