Наші спортсменки — срібні призерки жіночої естафети. І примами тієї події стали дві тернополянки — Олена Підгрушна і Настя Меркушина.

Багато розповідати про фініш Олени в естафетній гонці, гадаємо, не варто, адже хіба є такі, хто цього не бачив і хто цього не знає? Зазначимо лише, що подвиг Олени в боротьбі з головними зірками світового біатлону, і, як наслідок, чотири срібні призерки чемпіонату планети дозволять усьому виду спорту сподіватися на більш-менш пристойне державне фінансування і на наступний, уже олімпійський сезон.

Та попри заслужені дифірамби для Олени якось в її тіні опинилася інша юна зірочка нашої збірної — Настя Меркушина. А вона, безперечно, провела найкращий чемпіонат зі всіх українськихх біатлоністок. І це у 22 роки!

У Хохфільцені Настя не провалила жодної гонки, посівши спочатку 10-те і 8-ме місця у спринті та гонці переслідування, а потім, незважаючи на два промахи, увійшовши до очкової 40-ки в індивідуальній гонці. Далі був передостанній етап успішної естафети (Настя передала естафету Олені Підгрушній на другому місці і в 10 секундах від лідера) і перший у житті Насті дорослий мас-старт. Причому вона увійшла до елітної тридцятки відразу на чемпіонаті світу, однак анітрішки не знітилася і фінішувала там 14-ою.

Погодьтеся, фантастична серія для 22-річної біатлоністки з естафетною медаллю на десерт! Тим більше, що до чемпіонату світу найвищим досягненням Насті в особистих гонках на етапах Кубка світу було 19-те місце у спринті Оберхофа, яке вона посіла вже у січні цього року.

Щоправда, такий стрімкий злет Насті не став якоюсь несподіванкою. На юнацькому та юніорському рівнях вона здобуває медалі з того часу, як їй ледь виповнилося 16 років. Ще у 2011-ому українська естафета, в якій, крім Меркушиної, виступали старші на два-три роки Ірина Варвинець та Юлія Бригинець, здобула срібні медалі юніорського чемпіонату світу. А потім нагороди посипалися, як з рогу достатку, і тепер Настя п’ятиразова призерка юніорського чемпіонату світу (одне “золото”) та восьмиразова призерка чемпіонатів Європи (з них чотири нагороди вже серед дорослих). А ще в неї п’ять нагород на етапах Кубка IBU (три золотих) і ось тепер дві медалі на найвищому рівні (окрім “срібла” чемпіонату світу є ще  “бронза” за грудневу естафету на етапі Кубка світу в Поклюці).

Гадаємо, що настав час дістатися п’єдесталу або бодай квіткової церемонії (квіти, нагадаємо, вручають першій шістці гонок Кубка світу) і в особистих гонках. Напевно, не всі знають, що перед нинішнім сезоном Настя “скинула” майже 15 кг і “бойова вага” (і, звісно, не лише вона) відразу дала такий вагомий поштовх у результатах. Нині Настя поки що на шляху до світової еліти, але вже є стабільною спортсменкою досить високого класу. Вражає швидкість стрільби Анастасії — нині вже мало хто в світі може посперечатися з нею за цим показником. Отож, якщо спортсменка буде розвиватися такими темпами, то через рік в олімпійському Пхенчанзі будемо чекати нагород від тернополянки не лише в естафеті. Принаймні її перспективи просто приголомшують…