Ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав своє життя, наближаючи нашу Перемогу. Їхній подвиг ніколи не буде забутим, а ворог заплатить стократно!
У боях під Охтиркою, що на Сумщині, рятуючи життя побратимів, загинув уродженець с. Крогулець на Тернопільщині, колишній директор КНП «Гусятинська комунальна районна лікарня» Андрій Місяць. Він залишиться назавжди Воїном Небесної Роти! Щиро співчуваємо і розділяємо біль втрати з близькими, друзями і рідними…

– Герої не вмирають! Вони залишаються у наших серцях, у нашій пам’яті, а їхній приклад надихатиме інших до боротьби з московською ордою! – говорить сестра Героя Руслана Федорович. – Завжди готовий допомогти, завжди активний і небайдужий – таким був мій брат Андрій… Його ще дитячою мрією було стати військом лікарем. Коли почув, що в АТО не вистачає медиків, відразу ж зголосився, пройшов багато гарячих точок … 18 лютого ми вважали його другим днем народження – цього дня брат вийшов живим із пекельних боїв під Дебальцевим… Він мало що нам розповідав – був людиною дії, ніколи не козиряв своїми подвигами, але нам не раз писали і дякували його побратими, їхні матері розповідали, як він виносив поранених з поля бою, як оперував буквально «на колінах»… Ще з часів Дебальцевого він говорив: побачивши героїзм наших хлопців, усіх наших людей, я впевнений – нас ніщо не здолає!
Після АТО повернувся до роботи в КНП «Гусятинська комунальна районна лікарня», став директором закладу. Усі пам’ятають Андрія як доброго, чуйного, небайдужого – завжди старався допомогти усім, чим можливо! Був Людиною із великим серцем…
Андрій часто казав нам: «Як тільки буде потрібно, я знову піду на війну!» – пригадує пані Руслана. – Мама наша плакала, хвилювалася, а він їй: «Мамо, ти ж сама нас виховала такими патріотичними і небайдужими, то інакше бути не може.» В Охтирці він служив від вересня минулого року, казав, що знайшов себе у професії саме військового лікаря, що це – його… Це був його свідомий вибір. Плачу за братом, досі не можу усвідомити, що більше його не побачу і не почую, але надзвичайно ним пишаюся!