Вона ламає усі стереотипи. Їй — 920, а вона — завжди молода.  У неї день народження, а вона… роздає подарунки!  Збирає повний майдан добрих, щирих друзів-гостей, тішить видовищною фестивальною ходою, вражає козацьким духом, забавляє святковим дійством, пригощає усіх на справжньому княжому бенкеті… Теребовля, попри свій поважний вік (бо 920 років — це вам не абищо, а, як влучно зазначив теребовлянський письменник Назарій Заноз, «майже як два Тернополі, чотири Луганська, шістнадцять Горішніх Плавнів чи як Донецьк, Бердянськ, Дніпро і Станіславів мають вкупці…») відзначила свій ювілей із таким молодечим запалом та завзяттям, що інші міста і містечка аж завидки взяли!

Воно й не дивно: теребовлянські урочистості тривали цілі три дні, розпочавшись 7 липня  із купальських гулянь, відкриття ремісничого містечка “На березі Гнізни” у молодіжному парку, вистави “В ніч на Купала оживають легенди” за участю депутатів молодіжної міської ради та  запальними танцями під автентичну музику. Але це, виявляється, була лише «розминка». Бо такої концентрації талантів на метр квадратний площі, такої колоритної суміші  історичних персонажів  в одному «флаконі», як під час фестивальної ходи у неділю, 9 липня, Теребовля ще не знала!

Знатному святу — знатні гості

На оновленій площі перед міською ратушею не те що яблуку — голці ніде впасти було! Бо подивитися таки було на що: біля ратуші один за одним з’являлися сам князь теребовлянський Василько із своєю сім’єю,  вшанований у народних піснях та думах безстрашний козацький лицар Станіслав Морозенко, чий шляхетний рід бере свій початок з Теребовлі, мужня захисниця теребовлянських мурів Дорота-Софія Хшановська (у неї перевтілилася місцева письменниця Наталка Михно)…

У видовищній святковій ході центральною вулицею містечка взяли участь понад двохсот учасників художніх колективів, спортивних секцій і клубів.

А далі «іменинниця» приймала вітання. Теребовлянців та гостей міста привітав міський голова Сергій Поперечний: «Більше дев’яти століть стоїть княжий град Теребовля. Мури древньої фортеці пам’ятають часи князювання Василька Ростиславовича, похід козацького отамана Северина Наливайка, оборону від турків і героїчний вчинок дружини коменданта фортеці Софії Хшановської… Тяжкі випробування випали нашому місту, як і всій Україні, проте піднімався народ із колін, жертвуючи життям заради волі…

Нині Теребовля — не тільки княже місто, а й адміністративний центр Теребовлянської об’єднаної територіальної громади, однієї з найбільших в Україні. Це почесно і дуже відповідально. Ми, тісто співпрацюючи з міжнародними фондами та організаціями, і надалі паралельно з оновленням та розбудовою Теребовлі дбатимемо про благоустрій і розквіт громади… Тільки згуртованою родиною ми швидше досягнемо позитивних змін, покращимо добробут!»

«Теребовля святкує 920-літній ювілей. За цей період місту та його мешканцям судилося пройти через багато випробувань, зазнати падінь і нових злетів. Та незмінними упродовж століть залишалися любов до отчого краю, бажання бачити своїх дітей та онуків щасливими, а небо над Вітчизною – мирним, — сказав у вітальному слові очільник району Юрій Ништа. — Теребовля є центром нашого району, а два роки тому стала центром найбільшої об’єднаної територіальної громади. Перспектива – за вами! З усією відповідальністю можна сказати: місто має усі можливості для процвітання та успішного поступу в майбутнє. А воно залежить від мешканців, від їхніх бажань і зусиль, прагнення зробити рідне місто кращим. А тому об’єднання – найкращий шлях заради злагоди і спільного творення сучасного…»

Офіційна частина урочистостей завершилася відкриттям символічного знака міст-партнерів Теребовлі — Любомєжа та Конопніци. Червону стрічку перерізали бургомістр гміни і міста  Любомєжа Вєслав Зіолковські, а також війт гміни Конопніца Мірослав Жидек.

У княжому місті — «Княжа забава»!

А на «десерт» теребовлянських святкувань —  вечірній «Княжий бенкет». Розважальне дійство із присмаком середньовіччя, з живою музикою,  танцями і танцювальними майстер-класами, ремісничими майстернями, реконструкціями середньовічних боїв, полум’яним фаєр-шоу, а також виступ гостей програми – тернопільського гурту «Guns Live Band» та колективу «Княжа забава» зі Львова.

Чимало охочих зголосилися до майстер-класу від Теребовлянського музею-майстерні, де власноруч випалювали логотип “Теребовля’920” на дереві. А у творчому куточку Туристично-інформаційного центру відбулась автограф-сесія теребовлянської письменниці Наталки Михно, яка представила власні книги про Теребовлю, зокрема, щойно видану трилогію “Сила Духу”.

У «меню» свята — гастрономічний конкурс «Трапеза по-князівськи», під час якого у кулінарних уміннях змагалися команди закладів харчування міста. За умовами конкурсу, його учасники повинні були приготувати м’ясо за давніми князівськими рецептами, використовуючи лише натуральні прянощі та інгредієнти. Ароматний димок приваблював на свято усе нових і нових гостей, а переможцем «Трапези по-князівськи» стала команда “Нічного міста”.

Теребовля — одне з чудес України!

А ви знали, що Теребовля — місто-переможець Всеукраїнської акції “7 чудес України: українські міста та містечка”, відзначене спеціальною номінацією у 2016 році? А що Теребовля, як істинна леді, кокетливо применшила свій вік: дату 920 років визначають від першої письмової згадки, а тому, на думку істориків,  місту можна сміливо «докинути» ще не один десяток літ…  І, до речі, одне з найстаріших українських міст, що згадується у «Повісті минулих літ» — стародавня столиця князівства Теребовля…

Що ж, хто народився цими днями, матиме шанс підняти кухля на 1000-літті Теребовлі. А наразі княжому граду — 920!

Теребовля — приклад найвдалішого симбіозу минувшини й сучасності, бо це не лише княже, а й дуже європейське місто. Це видно у всьому і навіть (чи то пак, і головне!) — у дрібницях. У чистих незасмічених вулицях (знайомий теребовлянець розповів невигадану історію, коли за перехожим, що кинув недопалок собі під ноги, відразу ж побіг чоловік із проханням його прибрати. Як виявилося, небайдужим чистолюбом був… теребовлянський міський голова!), в ошатних затишних скверах, у «родзинках» міста, до яких не добирається рука вандалів…   До слова, теребовлянці, як ніхто інший, люблять своє місто справами. Незалежно від віку, статі і соціального статусу вони гуртуються, аби зробити щось для свого спільного дому. Власними силами їм вдається і чи не щотижня цікаві розважальні заходи проводити, і невтомно прикрашати своє місто. Скажімо, одна з останніх «родзинок», що прогриміла на всю Україну, — встановлений силами випускників-дипломників   Теребовлянського вищого училища культури та їх наукового керівника пам’ятник студенту-абітурієнту — перший в усій країні!

Фото Ілони Козар.