Його намагалися як не демонізувати, то сакралізувати – святий чи грішний, веселий чи депресивний, сильний або ж сентиментальний – кількість стереотипів навколо Шевченка можна вивчати в розрізі, як кільця на старому дубі… Але він — не «дядько зі ста гривень» і  не «сумна українська ікона з обвислими вусами». Він — живий  та актуальний, і його… віднедавна можна побачити на сцені Тернопільського драмтеатру! 

«Шевченківці» показали нам цілком нового Шевченка — драматична містерія «Тарас», прем’єра якої відбулася 10 березня — це новий досвід у пізнанні Кобзаря, це справжній Тарас, а не просто роздуми на тему «я і Шевченко».  Феєричне видовище, в якому вдало поєднані режисерське бачення, акторські роботи (у постановці задіяний увесь акторський склад театру!), музичне оформлення та пластика.   Вистава (яка йтиме ще 15 та 18 березня) – з розряду тих, котрі обов’язково слід побачити!

— Працюючи в театрі імені Шевченка, я давно мріяв про те, що нарешті в репертуарі театру з’явиться вистава за його творами, — каже режисер-постановник п’єси, народний артист Олег Мосійчук. — Пошук матеріалу для роботи і підготовчий період були набагато складнішими, ніж саме втілення. Безліч п’єс написано про Шевченка, але складно було  знайти щось потужніше, ніж текст самого Тараса Григоровича, який був пропущений крізь його серце і душу, і в який увібралися усі його болі та жалі…  Тому п’ятдесят відсотків матеріалу постановки — це твори нашого сучасного драматурга Богдана Стельмаха, а друга половина — твори Кобзаря… Богдана Михайловича я знаю уже багато років, він теж наш сучасний пророк, якому вдалося написати абсолютно  геніальні п’єси, ґрунтовно вивчивши життя і творчість Шевченка…  Я хотів зробити таку виставу, яка не мала б вікового цензу і була б цікавою як для дорослих, так і для дітей, хотів вмістити все — і Слово Поета, і його думку, яку не треба штучно прив’язувати до нинішнього дня — бо там кожне слово і  так про нас, нинішніх…  Я прагну, щоб кожна людина, яка прийде на цю виставу, вийшла після неї очищеною і святішою…

Я маю велику втіху, що під час роботи над виставою у нас зібралася така гарна, така потужна команда:  сценографією займався наш художник Григорій Лоїк, над пластикою вистави працювала заслужений діяч мистецтв України Мирослава Воротняк зі Львова… Дуже  цікаве і неординарне і музичне вирішення — на основі улюбленого твору Шевченка «Місячної сонати» Бетховена… Ця тема нам усім цікава, Шевченко нам болить, тому і вся вистава проходить через серце…

Загалом Тарас Шевченко постає в виставі у трьох іпостасях: у дитячому віці його грає 8-річний Іван Черненко, роль молодого Кобзаря виконує артист Євген Лацік, і ще є «одкровення душі Шевченкової» вустами народного артиста України  В’ячеслава  Хім’яка.

— Дуже добре, що ми взялися перевести слово Шевченка в театр, зробити його зримим, —  каже В’ячеслав Антонович. —  Це складне художнє завдання:  дати розкритися тій його вулканічній енергії, яка захована за словами… Шевченко нині актуальний як ніколи. Я, може, скажу «крамолу», але, як на мене, вся проблема нашого суспільства саме у тому, що Шевченко уже більше як 150 років актуальний…От якби в суспільстві відбулися такі зміни, щоб його поезія стала архаїкою, почала належати тому часу, в якому він творив…  Але поки що це неможливо, і таке враження, що свої твори Шевченко написав учора… Але, власне, в цьому і є велика загадка його творчості, розгадувати яку можна усе життя…