Марія і Йосип — чоловік і дружина, двоє Ангелів — чоловік і дружина, Ангеля — їхнє дитя, Жид і його Жінка — чоловік і дружина, Зразкове християнське подружжя — чоловік і дружина, четверо Звіздарів — два подружжя, двоє Чортів — чоловік і дружина, Ірод і його Коханка — чоловік і дружина, а діти та онуки подруж — Пастушки та Віншувальники. Цей вертеп об’єднаний родинним теплом, взаємопідтримкою і братерством. Учасники не просто вміло грають ролі, а натхненно проживають їх! За час Різдва представники Тернопільського осередку спільноти «Подружні зустрічі» здійснили постановку вертепу в кількох храмах міста, повеселили й спонукали до призадуми чимало вірян. І самі, зізнаються, теж наповнилися радістю!

«Пресвята Родина є для нас прикладом»
— Родзинка нашого вертепу — родини. Зіграли ролі батьки, діти, онуки, — розповіла учасниця спільноти Ольга Чайківська. — Мені дісталася роль Дружини Жида. Я ніколи раніше не брала участі у вертепах, тож дуже приємно, що навіть у статусі бабусі змогла долучитися до такої чудової прослави Новонародженого. Мій чоловік Богдан зіграв Жида, донька Катя — Пастушку, наші онуки Соломійка і Михайлик — Дітей, що несуть дари Ісусові. У контексті розповіді про народження Ісуса ми акцентуємо увагу на родинних і християнських цінностях. Наголошуємо, що в сім’ї потрібно ділитися почуттями, думками й переживаннями. Чоловік та дружина не повинні здогадуватися, а ділитися своїми почуттями шляхом діалогу. Треба розповідати, що у кого на серці. Подружнє життя — це жертовна дорога служіння. Зразком для нас є Пресвята Родина — Йосиф, Марія та дитятко Ісус. Ми часто кажемо, що нам непросто серед викликів сьогодення, але й колись було непросто. Знаємо, які випробування довелося пройти Богородиці — змушена була покинути рідну домівку, шукала прихисток у чужому краї, народжувала у стаєнці… Опікун Йосиф був покірним, слухав голос Божий та віддано піклувався про свою родину. Кожен із нас має працювати над собою, удосконалюватися. Ніхто чужий не прийде і не наведе порядок у наших сім’ях. Маємо самі трудитися і зміцнювати наші родини, наповнювати їх любов’ю і благодаттю, довіряти одні одним. Як і в щоденному житті, так і в підготовці вертепу ми показуємо приклад нашим дітям та онукам. Можна багато говорити, а тут, у спільноті, малеча бачить нашу поведінку, ловить наші емоції, разом із нами вболіває за добру справу.

— Різдво об’єднує не тільки наші родини, а й нашу спільноту! — зазначив Богдан Чайківський. — У нас була спільна мета — підготувати гарний вертеп, тож усі доклали максимум зусиль. Як кажуть у народі, коли родина будує будинок, то це об’єднує, а коли ділить чи продає, то це роз’єднує. Згуртованість робить нас сильними! Кожному подружжю у вертепі ідеально підійшли ролі: Пресвята Родина — добрі й спокійні, Ангели — високі, красиві, я — низького зросту, кругленький, люблю жартувати — роль Жида саме для мене (сміється, — авт.). У житті я — дрібний підприємець, схильний до гроша, тож кого мені ще грати?! (сміється, — авт.). Вбрався у святочний костюм, щоб відростити бороду, півтора місяця не голився. Ми з дружиною ретельно підбирали костюми. Діти допомагали підшукати елементи, щоб якнайправдивіше передати образи. Капелюх із пейсами замовили в Інтернеті, дружині роздобули сіточку на капелюшок. До білих гетрів та чорних штанів я підібрав чорно-білі туфлі, одягнув чорний плащ (усміхається, — авт.). Усі наші подружжя надзвичайно старалися! Не для «галочки» грали, а щоб подарувати іншим радість. Коли людина щось робить із любов’ю і великим бажанням, то має успіх. Ми не актори, але граємо для Бога і людей, тому нам це вдається. А якщо навіть десь призабудемо слова — то не біда, бо ми — неідеальні, можемо виправитись. Серед нас є медики, вчителі, бізнесмени, безробітні… Ми всі різні за характерами, за вдачею, але водночас близькі духовно. І це добре видно у нашому вертепі. Кошти, зібрані під час вертепу, спрямуємо на проведення реколекцій для подруж. Вертеп — гарна традиція українського народу. Потрібно берегти і передавати це нашим дітям і онукам, адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Потрібно наповнювати традиції духовним змістом. «Мої дідусь і бабуся так робили…» — такі слова онуків найкращі похвала і пам’ять. Все починається з родини. Важливо вдома поводитися як правдиві християни, щоб діти бачили, як тато просить пробачення у мами, чи навпаки — мама у тата, бо трапляються різні ситуації, кожен може бути неправий. Що можемо дати дітям? Матеріальні блага — це добре, але духовні — значно краще.

«Допомагаємо подружжям змінюватись із середини…»
Спільнота «Подружні зустрічі» — це реколекційний рух, який має на меті поглиблення та поліпшення взаєморозуміння між чоловіком і жінкою, а також допомагає зрозуміти релігійну суть подружнього зв’язку в любові й з Богом, допомагає збагнути природне покликання чоловіка і жінки.
— Наша спільнота діє у кількох обласних центрах України, в невеликих містечках. «Подружні зустрічі» засновані в Києві в 1999-ому році. У 2019-ому році ми святкували на всеукраїнському рівні 20-річчя спільноти. А цьогоріч 20-річний ювілей відзначить Тернопільський осередок, — зазначила пані Ольга Чайківська. — Спільнота «Подружні зустрічі» має свій статут, Папське благословення, духовну підтримку від Блаженнійшого Святослава, від нашого митрополита Василія Семенюка, від сестер-служебниць. Духівник спільноти — отець Андрій Пиптик. Лідерами Тернопільського осередку є подружжя Ігор і Софія Гусаки. Щоразу збираємось родинами на спільну молитву, на Літургію. Організовуємо реколекції у Зарваниці, на які приїжджають подружжя з усієї України. На Тернопільщині до нашої спільноти вже долучилося багато родин, при парафіях діють малі групи. Маємо 15 подружніх пар-аніматорів, які активно допомагають організовувати різні заходи. Служимо Хресну дорогу для родин, під час якої кожну стацію читає інше подружжя — духовно переживаємо усе з Ісусом. Щороку в червні вирушаємо пішою прощею «Стежками Патріарха Йосифа» із Заздрості до Зарваниці. Під час всеукраїнської прощі долучаємось до акції «Нагодуй прочанина». Беремо активну участь у різних заходах у Тернопільсько-Зборівській митрополії. Наша спільнота допомагає подружжям зміцнюватися із середини. А якщо любов і злагода панують у родинах, то все довкола сповнюється теплом, змінюється світ.