Бджоломор! Пасічники по усій Україні б’ють на сполох через масову загибель бджолиних сімей. Щоразу пригорщами вигрібають мертвих комах і ледве стримують сльози… Бджоли гинуть не через хворобу чи якусь непередбачувану ситуацію, а через легковажні дії аграріїв, котрі обробляють поля сумнівної якості хімічними препаратами. Це свідомий злочин проти бджіл! Практично по усіх районах Тернопільщини нині є пасіки, де бджоли вже не гудуть, а від меду — не солодко… У селах нашої області скаржаться, що після кроплення полів хворіють також кури, кролі, корови, а ще нездужають люди…

Подейкують, що фермери використовують дешеві засоби захисту рослин, безвідповідально «експериментуючи» із довкіллям. Так, нещодавно на Київщині перекрили незаконний канал постачання з Китаю препаратів захисту рослин невідомого походження, що завозили під виглядом якісного європейського продукту — вилучено 139 тонн пестицидів. Хтозна, чи ця отрута не потрапила й на наші поля і чи не завдала шкоди бджолам… Протистояння між пасічниками та аграріями загострюються, і поки не буде налагоджений державний механізм контролю за використанням хімікатів, популяція бджіл зменшуватиметься, а то й взагалі може зникнути. Це катастрофа для України, адже наша держава є одним із найбільших світових виробників меду, а також другим у світі (після Китаю) найбільшим експортером меду до ЄС.

«Ллють хімію і ніхто ні за що не відповідає…»

Від початку цього літа у селі Мишковичі Тернопільського району суттєвих втрат зазнала майже кожна бджолина сім’я. Місцеві пасічники переконані, що причиною загибелі комах є обробіток фермерами полів. Бджолярі скаржаться аграріям, проте знайти порозуміння з ними непросто. Звернулися і до поліції, наразі триває розслідування. Та меду цьогоріч пасічники вже не зберуть…
— Уже п’ять-шість років боремося з неконтрольованим обприскуванням полів, що призводить до знищення пасік, — бідкається 55-річний бджоляр Леон Васильович Сцібайло.

— Три роки тому місцевий фермер обробляв поля і у нас загинули бджоли, він тоді визнав свою вину — дав нам трохи цукру. А цього разу поводиться агресивно, не хоче навіть чути про нашу біду. У нас загинули робочі бджоли, а це, по суті, втрата бджолиних сімей. Вижила тільки п’ята частина рою. Скільки живу, стільки займаюся бджільництвом, маю 24 бджолині сім’ї. Раніше ніколи такого не було, щоб бджоли гинули після обробітку сільгоспкультур, а тепер цього не уникнути. В радянські часи теж обприскували поля, підживляли рослини, але бджолам не шкодило. Нині фермери ллють заборонену хімію, яка діє у радіусі п’яти-семи кілометрів, і ніхто ні за що не відповідає… Днями ми були на зборах пасічників, повідомили про критичну ситуацію голову Обласної Спілки пасічників України Юрію Березовському. Сподіваємося, це питання буде найближчим часом вирішуватися на державному рівні, бо гинуть бджоли по всіх областях.

«Залишимося цьогоріч без меду…»

Наймолодший серед мишковицьких пасічників — 18-річний Богдан Лазута. Після того, як нещодавно у нього загинуло 12 бджолиних сімей, він налаштований на рішучий діалог із фермерами.

— Від початку цього літа наші бджоли тричі потруїлися на фермерських полях. Перший раз я викликав поліцію, другий — телебачення, а далі зрозумів, що треба хіба що виходити на керівництво області та держави, інакше пасічників не почують, — каже Богдан Лазута. — Після того, як до Мишковичів приїжджали журналісти, зять фермера напав на мене і побив. «Будеш рипатися, ще більше получиш…» — пригрозив. А днями фермер знову кропив поля і втретє «посипалися» бджоли… Він обробляє поля від бур’янів, а поміж кукурудзою росте гірчиця, бджоли летять на неї і після того гинуть. Першого разу комахи загинули, коли аграрій обприскував ріпак, другого — кукурудзу, третього — чи то кукурудзу, чи то сою. Важко передати відчуття від втрати бджіл… Приїхав я на пасіку з товаришем, підійшов до вулика і на кілька секунд втратив дар мови… Маса мертвих бджіл лежала на землі, багато бджіл літали на пасіці, наче п’яні, вдарялися то в дерево, то у вулик… Уже зовсім без настрою я почав розбирати бджолине гніздо. Відкрив дашок, витягнув стельові дошки і побачив ще гіршу картину — на стільниках майже не було бджіл. Вийняв кілька рамок — дно вулика вкрите товстим шаром мертвих комах. Зателефонував до інших пасічників, у них така ж ситуація. Фермер відмовляється компенсувати нам втрати. Каже, що ми самі винні, бо тримаємо вулики біля його полів. Але ж має бути дбайливе співіснування у селі, а аграрій жодного разу не попередив нас, що буде кропити отрутохімікатами.
Цього літа я меду зовсім не зібрав. Так само ні з чим залишаться інші наші пасічники. У Мишковичах загалом постраждало 200-250 бджолиних сімей. Загинули робочі бджоли. Нічого неможливо вдіяти. Наразі годую решту бджіл цукром, щоб вижили. Відколи пасічникую, ніколи такого не робив. Я завжди дбав про якість меду, у мене охоче купували лікарі, які несли продукт на експертизу і були задоволені. Цьогоріч з пасіки не матиму жодного доходу. Добре, що я ще працюю, можу заробити якусь копійчину, а як бути пасічникам, які тримали по 50 бджолиних сімей і тільки з меду жили, а нині залишилися біля порожніх вуликів? Вони у розпачі. Нещодавно на Кіровоградщині бджоляр не витримав загибелі 60 бджолиних сімей і помер просто на пасіці…

«Без бджіл доведеться вручну запилювати дерева…»

— Усього цього жахіття із загибеллю бджіл можна було б уникнути, якби аграрії зважали на людей і на довкілля, — продовжує Богдан Лазута. — Куди ми тільки не зверталися після загибелі бджіл, та нас всюди відфутболюють, мовляв, ваші проблеми. Завезли загиблих бджіл у лабораторію на дослідження і були вражені висновком — комахи загинули не від препаратів, якими обробляють поля. Та згодом люди переказали нам, що в лабораторії працює родичка фермера, то чи міг бути інший висновок? Прикро, що у нас все вирішують зв’язки та гроші… Залишається хіба що вчинити самосуд. Я казав фермеру, що після загибелі бджіл може раптом згоріти зерно на його полі. Звісно, ніхто б до такого не вдавався, але годі терпіти наругу та насмішки безвідповідальних фермерів, що думають тільки про власне збагачення.
Бджільництвом я займаюся з 12-річного віку. Якось вигнав корову на пасовисько і побачив, як в дупло залетів рій. Пішов до старого пасічника, попросив порожній вулик. Поставив його поруч і туди залетів рій. «Мусиш бути пасічником!» — сказав бджоляр. Так я захопився бджільництвом. Позаторік я мав 40 бджолиних сімей! Взимку тримаю вулик із бджолами у хаті — біля нього можна оздоровлюватися. Останніми роками працюю пасічником в одного місцевого аграрія. На його полях, до речі, бджоли не гинуть. Крупні аграрії купують дорогі та якісні препарати, які не шкодять комахам, а дрібні економлять — беруть сумнівну китайську хімію. Залишилося у нас ще трошки бджіл, але якщо аграрії продовжуватимуть морити все живе, можемо залишитися без бджіл. Окрім того, що це чималі збитки для пасічників, бо з вулика із продуктів бджільництва за сезон можна в середньому заробити по 300 доларів, а ще плюс вартість бджолиної сім’ї — 2500 гривень (лише бджола-матка для кожного вулика вартує 950 гривень), а це ще й катастрофічне порушення екосистеми. Гинуть не тільки бджоли, а й інші комахи. Якщо Україна втратить бджіл, то втратить не тільки мед, а й фрукти, тоді хіба що доведеться запилювати дерева вручну… А ще варто пам’ятати, що відомий фізик Альберт Ейнштейн ще в 1940-их роках пророкував: якщо бджоли вимруть, то через чотири роки після цього загинуть і люди. Загибель бджіл — це не тільки клопіт пасічників, це сигнал для всього людства.