Як змінити на краще себе, своє оточення і простір навколо? А… дуже просто! Сказавши усього два слова: ти можеш! Так, як це зробила тернополянка Олена Куйбіда: нещодавно вона відкрила власну швейну студію «YOU CAN» («Ти можеш» — англ.), де не лише шиє одяг, а й навчає усіх охочих крою та шиття, а ще допомагає нечуючим дівчатам власноруч пошити вишукані сукні на випускний.

Ця історія почалася з мрії. А, як вважає моя співрозмовниця, «кожна мрія поцілована Богом…». І якщо поставити перед собою мету і наполегливо йти до неї, то навіть найсміливіша мрія стане реальністю. Недаремно кажуть: стукайте, і вам відчиниться…

Коли робота — ще й хобі…

— А починалося усе, — пригадує жінка, із дитячої мрії про світ моди та власноруч пошитого «гардеробу» для ляльок. — Я змалку любила шити, у мене завжди було бажання творити щось своє, унікальне та неповторне. Починалося усе з сукенок для ляльок, далі і за свій гардероб узялася… Хоча, наприклад, у школі варіанту, що навчатимуся на швею, спершу не розглядала. На той час у нашому суспільстві до цієї професії, як і до більшості так званих «робітничих», на жаль, чомусь ставилися з упередженням. Пригадую, як коліжанка «завдяки» вчительчиному: «Не будеш вчитися — швеєю працюватимеш», обрала не швейну справу, яка була їй близька, а щось далеке від мрії, зате нібито «модне» і «престижне»… І, відівчившись та відпрацювавши кілька років, таки… все одно взялася за дизайн одягу!  Мені, можна сказати, пощастило більше: на факультеті банківської справи, куди я «примірялася», був перебір і я вступила до ПТУ №3 на швейну справу. Тобто, відразу взялася за улюблену справу… (Сміється, — авт.) Зрештою, мені в житті не раз доводилося переборювати труднощі: я росла у багатодітній сімї, рано помер наш тато, і, аби допомогти мамі, яка сама ростила нас чотирьох, ще з чотирнадцяти років працювала. Поєднувала роботу та навчання: у будні вчилася, у вихідні працювала на базарі. Була продавцем морозива, робила хот-доги… До слова, зі своїм чоловіком познайомилася саме завдяки цій роботі: він підійшов до мене купити хот-дог, зав’язалася розмова, виникла симпатія, і відтоді ми разом. Дуже люблю свій життєвий ланцюжок подій: усі випадковості у ньому насправді зовсім не випадкові… Чоловік мене у всьому підтримує, надихає втілювати в життя нові ідеї та проекти.

Після профтехучилища я певний час працювала на пошитті штор, доки не пішла у декретну відпустку. Проте навіть сидячи вдома з маленьким синочком, у вільний час брала індивідуальні замовлення на пошиття. Коли ж синочок трохи підріс, я зрозуміла, що хочу продовжувати  свою освіту саме у цій галузі і вступила до Галицького коледжу ім. В. Чорновола на факультет дизайну. Далі була робота у тернопільському салоні «Княжна», де я шила дитячі та дорослі сукні,  після цього працювала закрійником у відомій компанії-виробнику головний уборів та аксесуарів Dembohouse. А, будучи уже у другому декреті з донечкою, зрозуміла, що доросла до більш творчої роботи та до того, аби робити уже щось своє.

Бізнес-проект швейної студії став переможцем

Саме тоді в мене виникла ідея створити у Тернополі швейну студію «YOU CAN», — як нагадування собі і всім, що нам насправді під силу усе! Написала свій бізнес-проект, з яким стала учасницею Школи соціального підприємництва. Приємно, що саме мій проект набрав найбільшу кількість балів від журі.  Річ у тім, що я додала до нього ще й соціальну складову, вирішивши навчати швейній справі  осіб з незахищених соціальних верств. Як результат —  Українська соціальна академія подарувала мені можливість стати учасницею Літньої школи соціального підприємництва. Навіть попри те, що із запланованого тижня навчання я мала змогу пробути у Києві лише три дні, це був надзвичайно цікавий та корисний досвід, після якого я зрозуміла, як і у якому напрямку маю рухатися далі. Нині наша швейна студія «YOU CAN»  приймає замовлення на ремонт та пошиття одягу за індивідуальними замовленнями, а також проводить майстер-класи з крою та шиття для усіх бажаючих. Знайти інформацію про нас та наші акції можна на сторінці швейної студії у соцмережі Фейсбук: https://www.facebook.com/%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D1%96%D1%8F-YOU-CAN-823403151196477/?epa=SEARCH_BOX&jazoest=2651001217111169549548664980111801001048110857101711011201058554686572661175773849778738548651048968551146558651001198277726580110548265108113113888976538411699114541096788538010410712110311668958290881109879578995119

Мені хочеться, аби люди звернули увагу на речі індивідуального пошиву, і, зрештою, і самі зацікавилися шиттям. Адже так звана «масовка» стирає індивідуальність, окрім того, наряди масового пошиття не кожному підходять. Більшості людей доводиться підганяти речі по фігурі, аби підкреслити достоїнства і приховати її недоліки. А якщо ви придумаєте собі фасон самі і замовите пошив цієї речі, то будете впевнені, що і убір вам до лиця, і що пасує ідеально!

Наша головна спеціалізація — сукні у стилі family look для мами та доні, а також наряди для юних принцес на всі випадки життя. Адже випадків, коли потрібна розкішна сукня для дівчинки, дуже і дуже багато. Це і свята в садочку, і випускні бали, і перше причастя, і дні народження, і весільні церемонії, в яких дітки беруть участь… Словом, для маленьких принцес завжди потрібно багато красивих суконь. (Сміється, — вт..)  Знаю це по своїй дворічній донечці Христинці, яка просто обожнює приміряти сукенки, пошиті мамою!

Антуан де Сент-Екзюпері колись казав, що для дітей треба писати, як для дорослих, тільки краще. Говорячи про дитяче вбрання, можу сміливо стверджувати, що для дітей треба і шити, як для дорослих, тільки краще! Власне, це і стало нашим кредо…

Вечірні та випускні сукні — для нечуючих дівчат

Але й це ще не все. Нині у своїй студії пані Олена допомагає дівчатам — ученицям школи-інтернату для слабочуючих дітей  пошити собі вишукані вечірні сукні та сукні на випускний.

— На цю ідею, — розповідає жінка, — мене надихнуло побачене на початку року в Тернополі дефіле, моделями в якому були дівчата із вадами слуху.  Мені хочеться, щоб кожна людина могла доторкнутися до світу моди, незалежно від її особливостей. Хочеться показати, що й «інакшість» є красивою…  Ми сформували групу із шести дівчат. Фасони та кольори суконь ім. допомогла підібрати тернопільська стиліст та шопер Оля Вінницька, тож тепер, збираючись щотижня, ми разом над ними працюємо. А по завершенні роботи плануємо або долучитися до модного показу, або організувати фотосесію на згадку. Аби ми могли порозумітися між собою, нам допомагає слабочуюча дівчинка-учасниця проекту. Звичайно, не завадила б підтримка спонсорів, адже і тканина для суконь, і каміння та мереживо для їх оздоби нині ой, яке недешеве. У ролі спонсорів до нас долучились Наталя Батючок та Валентина Ярош, надали тканину для перших спроб. Було б добре, якби знайшлися небайдужі благодійники, аби допомогти з тканиною для випускних суконь для дівчат з інтернату.  А ще нині ми збираємо охочих у групу для безкоштовного вивчення мови жестів.   Насправді кожен з нас може допомогти іншим, варто тільки взятися і сказати собі: я — можу…